Прочитав дискусію навколо "епітрахилю" на різних соціальних мережах! Я розумію всіх колег, які виступають із своїми репліками! Кожний, очевидно, думає що пізнав правду! Але ж ви мудрі, та знаєте, що воно так не може в принципі бути - пізнати всю правду, бо ми бачимо тільки одну точку складної картини! Я позавчора там теж був! Я побачив цього молодого отця, якого я не знаю, і я теж не зрозумів, чому він в епітрахилі спускався з гори! Але я не осуджував! Не осуджував, якраз тому, що не розумів! Для мене це однак не було проблемою, бо десь відчував, що це особистий вияв унікальності цього заходу! Це жест доброї волі. Тим більше, коли розумієш, що цей захід був молитвою! Це свого роду проща! Я би не спускався з гори в епітрахилі, але я не збираюся засуджувати того, що так зробив. А, знаєте, коли я ходжу в піших прощах зі Львова до Унева по болотистих шляхах в епітрахилі, я радію! Для цього різні причини: що стіни храму поширюються, що оцерковлюються міста, села, шляхи, поля, криниці, сади, стайні, автівки... Що я стаю видимим знаком Того, Хто мене перевершує, освячую не тільки паломників, яких по дорозі сповідаю чи благословляю, але й перехожих, які дивуються, бо не знають, що це властиво за марш чи маніфестація організується, я теж освячуюся, беручи участь в спільному святі.  Мій епітрахиль брудний чи мокрий, я в ньому і сідаю на траву, часом біжу, доганяючи прощу – але це якраз те, для чого я його отримав при хіротонії. Так що, закликаю вас, колеги, будьмо відкритими не тільки до усталеної присутності сакрального у суспільстві, але теж і до неочікуваних виявів Божої благодаті, особливо, коли вони народжуються в молодих серцях – навіть священичих!

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1125082455560&set=t.1482107206&type=3&theater