«Церква має Божі принципи та приклад Христа. Чому б не поширити їх на усі сфери суспільства?»

Інтерв’ю з Джулією ДОКСЕТ-ПЮРСЕР, колишнім представником Європейського Євангельського Альянсу (ЄЄА) при Єврокомісії. Під час свого перебування в Україні 23 – 27 березня вона поділилася міркуваннями щодо необхідних змін в суспільстві та перспектив християнських політиків у нашій країні.

— У чому полягає основна місія ЄЄА в Україні?

— Роль ЄЄА полягає в тому, щоб допомогти здійснити наявне бачення євангельських християн України. Наша мета — сприяти співпраці всіх християн в країні. Можна сказати, що наш приїзд — привід пасторам сісти за один стіл.

— Це ваш третій приїзд. Які цілі ви поставили перед собою цього разу?

— Моїм завданням було вивчення ситуації, стану справ в країні, щоб поділитися своїм досвідом, дати якісь поради українським християнам, що беруть участь в політичному житті країни. Під політикою я маю на увазі не лише баталії, що відбуваються в будівлі парламенту. Політика — ширший вид діяльності, що охоплює найрізноманітніші суспільні прошарки та групи громадян. Тому я мала декілька зустрічей з пасторами, що зацікавлені суспільним життям. Вдалося зустрітися з депутатами від партій Християнсько-демократичний союз (ХДС) і Блок Юлії Тимошенко. Особливо важливим стало знайомство з активними молодими християнами, які вже сьогодні — кожен у своїй сфері — мають вплив на певну кількість людей. Завтра вони стануть лідерами нації. Тому, вважаю, важливим приділити їм особливу увагу.

— Спілкуючись з людьми, спостерігаючи за тим, що відбувається в країні, вам вдалося визначити основні проблеми в суспільстві?

— Я вважаю, що українці мало вірять в себе, у свої сили змінити становище в країні. Ця невіра йде ще зі школи, де вчителі не говорять учням про те, що кожен з них особливий і важливий для суспільства. Таке виховання породило пасивність. На жаль, звичайні люди покладають великі надії на політиків. Але хороша демократія потребує не лише хороших політиків, але й хороших членів суспільства.

Інша проблема пов'язана з уявленням про лідерство. У цій сфері спостерігається вплив радянського способу мислення. На думку людей, лідер — це сильна людина, яка за кожного визначає, що треба робити. Насправді, роль лідера — розвивати людей, що працюють з ним.

Я радію, що обговорюючи ці питання з пасторами, мені вдалося знайти розуміння проблем. Тому я вважаю, що Церква повинна зіграти першочергову роль в трансформації. У такому випадку виникає необхідність в цивільному учнівстві в церкві, де людям говоритимуть про те, як застосовувати біблійні принципи в повсякденному житті, як змінювати ситуацію довкола себе. Питання найрізноманітніші — від того, як християнин повинен водити автомобіль, працювати на роботі, і закінчуючи тим, як він може брати участь в політичному житті країни. Церква має Божі принципи і приклад Христа. Чому б не розповсюдити їх на всі сфери суспільства?

Україна ще знаходиться на перехідному етапі. Але я вам скажу, що ЄС розглядає вашу країну як правильну модель на пострадянському просторі. Суспільство не змінюється в одну мить. Якщо у вас є політики з правильними цінностями, то цього ще недостатньо. Потрібно мати хороших громадян країни.

— Якось змінилося мислення християнських діячів у порівнянні з минулими роками?

— Мене підбадьорює те, що люди говорять одне і те ж з приводу проблем в суспільстві і шляхів їх вирішення. Отже, існує єдине розуміння. Коли я приїжджала минулого разу, то християни були дуже оптимістичні. Зараз же вони стали здоровими реалістами і бачать необхідність в послідовності розвитку суспільства.

— В Україні багато євангельських християн, але вони мають незначний вплив на суспільство та недостатньо представлені в політиці. Були навіть спроби участі християнських партій та блоків на виборах, які провалилися...

— Якщо людина є християнином, то це ще не означає, що він буде хорошим політиком. Коли ти — християнин та політик, це ще не означає, що ти — християнський політик.

Я думаю, якщо віруючий бере участь у виборчій кампанії, то неправильно вважати, що люди за нього голосуватимуть, оскільки він — християнин. У християнського політика має бути чіткий баланс між християнськими принципами та реальністю. Що я маю на увазі? Наприклад, християни можуть чітко сказати, що вони пропонують щодо абортів, норм суспільної моралі. Але якщо вони не мають конкретного бачення розвитку економіки, боротьби з корупцією, системи освіти тощо, то не дивно, що за них не голосують. Якщо ви хочете, щоб вас вибрали до парламенту, то повинні бути професійним політичним діячем, а не просто мати декілька ідей, які ви хочете реалізувати.

— Єдиною силою в Європі, яка на сьогодні відстоює традиційні сімейні цінності, є ультраправі рухи та партії. А де ж християни?

— У Європі багато християнських політиків, які входять в інші партії, — зелені, ліберали і ін. На жаль, ультраправі політики завжди зверталися до людей і знаходять підтримку в тих, хто підтримує традиційні родинні цінності. Так само діяли Гітлер, Муссоліні. Це ще раз говорить про необхідність того, щоб люди розглядали програму партії як єдине ціле, щоб визначити, що знаходиться в серці цих політиків.

— Чи не свідчить це про те, що християни не змогли сформуватися як єдина політична сила, яка не давала би популістам користуватися християнською риторикою?

— Можливо, так.

— У такому випадку успіх християн, як єдиної політичної сили у Східній Європі, зокрема і в Україні, може стати каталізатором та позитивним прикладом для західноєвропейських колег у створенні єдиної політичної сили?

— Дійсно, в Східній Європі багато християн, які значно залучені в політику. Є організація — Європейський християнський політичний рух, яка об'єднує християнські партії Європи і яка зміцніла після розширення ЄС на схід. У самому Брюсселі багато що змінилося після включення в ряди ЄС нових східноєвропейських країн — посилилися позиції християн. Наприклад, в Брюсселі постійно обговорюється питання надання великих прав гомосексуалістам. Проте консервативні позиції Мальти і Польщі не дозволяють зміни законодавства на користь гомосексуалізму.

Я думаю, що успіх християнських політиків в Україні і результативна діяльність в законодавчих, виконавчих органах влади знайде позитивне віддзеркалення в Європі. Це буде певним свідченням здатності християн займатися не лише проблемами гомосексуалізму і абортів.

— Дякую за інтерв’ю!

Розмовляв Микола МАЛУХА,

Київ, 26 березня 2009 р.