«Вийшов сіяч сіяти зерно своє…» (Лук.8:5). Є чотири місця, куди воно впало.  Проросло лише там, де була добра земля.  Умовне співвідношення: з п»яти посіяних зерен проросло лише одне. Така ось статистика.  На хорошій землі воно може дати врожай стократний, але це процес. Проростання, поява вруна, дозрівання колосу… Скільки ще доведеться здолати труднощів до появи спілого жнива!

Згадаємо тепер інший плід, що ріс на дереві пізнання доба і зла в раю. «Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати…» (Бут.3:6) Ось! Чудові ласощі і вже абсолютно готові. Скільки в них різних принадливих заманок, і які  прекрасні вони на вигляд, – ну хіба можна їх порівняти з таким собі сіреньким, непоказним пшеничним чи якимось іншим зерном!

З»ївши те яблучко або  щось там інше, чи прийняли люди хоч краплю якогось добра? Ні, звичайно, бо  в самому яблуці не було ні добра, ні зла. Це був, як ми тепер кажемо, тест на слухняність. Але ось точне й лаконічне визначення зла: «…похіть плоті (добре для поживи), похіть очей (гарне для очей), гордість життєва (щоб усе знати)…» (1Ін.2:16). Таким чином, Адам і Єва вчинком своєї непокори, піддавшись на обман змія, прийняли лише зло, зло у його чистому вигляді.

Далі, потрапивши в людську свідомість, зло, підживлюване із зовні сатаною, готувалося захопити у повне володіння все творіння. Слава Богу, Господь від самого початку заклав у людину надійний інструмент, з допомогою якого вона могла б чинити злу потужний спротив. Цей інструмент – совість. І тому навіть невіруючі люди мають і сьогодні досить чітке уявлення про добро, намагаються якимись своїми, не завжди, буває, й чистими методами, захистити його.

Дуже важливо всім нам зрозуміти, що зло – первинне, воно не народжується тоді, коли у нас щось не так, воно лише виявляє себе у слушний для нього час. Ти нагрубіянив дружині не тому, що вона пересолила борщ, – це лише привід твоєму злу знайти для себе вихід. Якби добро у твоєму серці переважало, ти б не кидав ложкою, а обмежився  легким зауваженням, або й промовчав.  Ти кричиш на дітей не тому, що в тебе дітки неслухняні, хоча ти їх сама ж і виховала такими, а тому що зло уміло ослабляє в тобі стриманість і терпіння. Ти ненавидиш президента не тому, що він грабіжник і вбивця, хоча це й правда, чи провідників Майдану, – якщо добре погребтися в інтернеті, то на кожного можна назбирати не один мішок сміття та бруду багато в чому й правдивого, а тому, що безвідносне зло в тобі отримало нарешті потрібний об»єкт для свого як би справедливого виверження.  

Довго я не міг зрозуміти одне місце Писання: «Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели та й відділять злих з-поміж праведних…» (Мт.13:49). Як це можуть бути – злі серед праведних? Аж ось сталася в Україні революція, і в церквах почалося велике замішання. І в моїй церкві  несподівано заявив про себе невеликий, але згуртований і дуже агресивний гурт братів та сестер.  Вони буквально збунтувалися проти пастора та й проти церкви загалом. Кілька чоловік, не знайшовши сподіваної підтримки, вийшли з громади. Я навмисне не кажу, які переконання вони відстоювали, справа навіть не в тому, що вони заблукали у хитросплетінні стосунків церкви і влади, значно важливіше інше, – духовний стан цих людей: скільки злості вони носили у своїх серцях! І це все мої знайомі, ті скромні, смиренні на вигляд та й сумлінні у виконанні заповідей брати та сестри.

Не буду стверджувати категорично, але таке враження, що Бог сьогодні вершить Свій суд над Україною. І почався цей процес, звичайно ж, із церкви, як і написано:  «…час суду розпочатися з дому Божого» (1Пет.4:17). Суд включає в себе слідство, збирання доказів, винесення вироку і його виконання. Господь поставив Церкву в такі складні умови, щоб  виявити «злих з-поміж праведних». Він робить це не для того, аби відразу ж винести тяжкий вирок, а щоб віруючі усвідомили свій стан і покаялись. Господь хоче щоб, освятившись, Церква Його нарешті прокинулась, підвелася в молитві, стала непохитною стіною в проломі за свій край. Має відбутися глибоке очищення і державних структур, і воно з великою натугою, але вже йде.

Саме для цього Господь попустив світові підвести нашу країну на край прірви. Сьогодні кожний, хто називається йменням Його, мусить переглянути своє життя й піти до храму на сповідь. Господь поставив нас у такі умови, що ні Європа, ні Америка, ні хто інший нас не захистить. Можна їх зрозуміти: військові дії з боку НАТО проти Росії – то є величезний ризик початку третьої світової війни. Згадаймо лишень ту скриньку з ядерною кнопкою… Армії в нас немає, та якби й була, хіба змогла б вона протистояти величезній орді озброєних до зубів хижаків!

Лише один Господь може сьогодні не лише захистити нас, а й подарувати перемогу. Якби сталося таке диво, це було б величезним свідченням для тих, чиє зерно проросло, але не змогло пробитися до світла через колючі терни, або засохло, бо не мало для зміцнення води живої від Духа Божого, або було вкрадене хижими птахами. Сьогодні як ніколи раніше відбувається надзвичайно рясне сіяння Слова Небесним Сіячем. І наша палка невтомна молитва могла б звести втрати посіву до найменших величин, допомогти тому зерну здолати всі перешкоди, прорости, дозріти й дати багатий врожай.

Це було б нечуваним у новітній історії свідченням для всього світу, свідченням сили, справедливості й любові Божої. «І по молитві їхній, місце, де вони були зібрані, захиталось…» (Дії.4:31). Так було, так може і має бути й сьогодні.

А над Росією теж розпочався суд…