Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, проведеними фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та соціологічною службою Центру Разумкова, Церква вперше за історію Незалежності України опустилася на другу сходинку суспільної довіри серед громадських і владних інституцій, поступившись лідерськими позиціями волонтерським організаціям.
Церква вперше за історію Незалежності України опустилася на другу сходинку суспільної довіри серед громадських і владних інституцій, поступившись лідерськими позиціями волонтерським організаціям.
Здавалося б, факт незначний, але він змушує до призадуми: чому? Однозначно і вичерпно відповісти на це запитання непросто, проте, проаналізувавши теперішню надскладну ситуацію в Україні, можна простежити, що громадяни бажають бачити у словах, а головне – в діях представників релігійних організацій більш чіткі й однозначні відповіді на пекучі проблеми в державі: причини і тактику жахливої війни на Донбасі, тотальну корупцію, зокрема – в силових органах, відсутність обіцяних на Майдані реформ та катастрофічну господарську кризу, спричинену не лише об’єктивним економічним станом. Але перш усього українці хочуть бачити в Церкві беззаперечний моральний авторитет.
Перед Церквами і релігійними організаціями України нині стоїть надважливе завдання: твердо відстоювати віру в Бога та гідність людини. І першим – визначальним - іспитом стануть зміни до Конституції, які Верховна Рада спробує затвердити вже восени.
Зараз тривають запеклі дискусії навколо статей про особливості самоврядування в окремих районах Донбасу. Справді, українська влада, мабуть, є одинокою в світовій історії, яка намагається змінити основний закон держави на виконання якихось ефемерних «мінських угод»… А якщо завтра нам нав’яжуть «одеські», «мукачівські» чи ще якісь «угоди», то ми також будемо підлаштовувати під них Конституцію?!
Проте зміни в основний закон держави згаданою вище нормою не обмежуються. Набагато небезпечнішими є статті, які фактично узаконюють т. зв. гендерну рівність, ювенальну юстицію, евтаназію, виключне право жінки на аборти та уможливлюють одностатеві шлюби. І хоча Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій завчасно скерувала цілий пакет пропозицій на адресу Верховної Ради щодо неприпустимості таких підступних нововведень, жодна з пропозицій депутатами не була врахована.
Тому українським Церквам потрібно негайно спільними й об’єднаними зусиллями сконсолідувати своїх вірних, зібрати мільйонні підписи з протестами, якщо потрібно – організувати масові маніфестації і не допустити дискримінаційних статей Конституції, які загрожують руйнуванням Божих Заповідей, знищенням родин і Богом встановленого шлюбу між чоловіком і жінкою. Якщо цьому не вдасться завадити, рівень довіри суспільства до релігійних організацій опуститься ще нижче.
Другий важливий іспит, який Церква хронічно провалює, - це дуже мляве реагування або й відверте мовчання на чисельні порушення суспільної і християнської моралі в політиці і в громадському житті та в засобах масової інформації. Здається, навіть в мирні часи Україна не здригалася так від безнастанних актів жорстокості на мирних територіях, гучних шоу-оргій за участю багатотисячних натовпів неповнолітніх учасників, від масових пиятик під ширмою презентації різних торгових брендів тощо.
Зокрема, на Прикарпатті впродовж останніх під шапкою реклами туристичного бізнесу часто відбувається або стриптиз-шоу, або показ секс-моди, або різні пивні фестивалі. Як на це можна мовчати у той час, коли чи не щодня у наших селах і містах на колінах проводжають в останню дорогу захисників України, коли проливаються ріки сліз горем убитих матерів, молодих вдів, дітей сиріт?! ЦЕРКВА НЕ МАЄ МОРАЛЬНОГО ПРАВА МОВЧАТИ НА ЗНУЩАННЯ НАД ПАМ’ЯТТЮ ЗАГИБЛИХ ГЕРОЇВ!
Але повернімося до Конституції і Верховної Ради. А чому б, наприклад, очільникам релігійних організацій, скажімо, на Західній – дуже побожній – Україні не ініціювати спільний форум з народними депутатами, тут обраними, кожен з яких перед виборами виявляв найвищі зразки побожності і меценатства (а таких є більше ста!), щоб спільно виступити на захист традиційної сім’ї і людської гідності і не допустити дискримінаційних, руйнівних статей в оновленому тексті Конституції. Суспільство оцінило б таку ініціативу дуже високо, а релігійні організації здобули б нових визнавців, які нині блукають манівцями у пошуку духовних орієнтирів…
* * *
Одного разу Ісус сказав своїм учням: «Кажу вам, що коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного… Тож нехай же буде ваше слово: “Так – так”, “Ні – ні”, а що більше цього, – те від лукавого» (Мт. 5, 37).
Україна нині, як ніколи, спрагла глибокої віри, справ милосердя і справедливості. І тому наведені вище слова Христові скеровані до кожного християнина, а особливо – до священнослужителів. Тому чинімо, як звелів Ісус: словами і вчинками кажімо «так!» – добру, і рішуче «ні!» - злу, бо половинчастість, літеплість і т. зв. толерантність за рахунок Божої Правди – то від лукавого.