Господарські суди не повинні розглядати позови про примусове припинення релігійних організацій

Пленум Вищого господарського суду України (ВГСУ) постановив, що питання про передачу державного чи комунального майна у власність або користування релігійних організацій, а також про їх припинення у судовому порядку, не відносяться до відання господарських судів України. Про це рішення повідомляє Інститут релігійної свободи.

Згідно із Постановою ВГСУ, позови про визнання недійсними рішень місцевих органів державної виконавчої влади щодо володіння і користування культовими будівлями і майном, які можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, не підлягають розгляду в господарських судах України.

Так само до підвідомчості господарських судів не відноситься розгляд заяви прокурора або органу, уповноваженого реєструвати статут релігійної організації, про припинення її діяльності на підставі статті 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Таким чином, у перелічених випадках господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що “заява не підлягає розгляду в господарських судах України”.

За словами голови правління Інституту Релігійної свободи Олександра Зайця, в останні роки мали місце численні факти припинення релігійних громад зі статусом юридичної особи за судовими позовами податкових органів та прокуратури, які знаходили для цього аргументацію в Законі про державну реєстрацію юридичних осіб. Найчастіше приводом для цього було не подання релігійною організацією щоквартальної податкової звітності або фактична відсутність за вказаною під час реєстрації юридичною адресою.

Згідно з аналізом експертів ІРС, судові рішення у такого роду справах виносились як судами адміністративної юрисдикції, так і господарськими судами. У зв’язку з цим своєю постановою ВГСУ прагне унормувати коло питань, які підвідомчі господарським судам.

Відтак спірні питання взаємовідносин органів влади з релігійними організаціями мають розглядатись виключно адміністративними судами у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.