Грузинський богослов розкритикував РПЦ за підтримку агресії Росії: вона незмінна протягом 100 років
Про це сказано у його дописі у Фейсбуці, який поширив ДФУ.
“Бог обрав Росію знаряддям Свого правосуддя”
“У пережиті дні найбільших світових подій, коли проливається кров одних і міцніють духом інші, коли віра народна прокинулася з надзвичайною силою, коли дерзновенна молитва творить дива, тоді в нинішній день уся наша Батьківщина особливо палко молиться за Вас, Великий Князю, як за мужнього поборника правди й істинного Архістратига наших військ.
У час Божого суду над сусідніми з нами народами, які забули заповіти Христові, і над іншою невірною державою, під ярмом якої стільки православних, які зітхають, – Бог обрав Росію знаряддям Свого правосуддя над ними. Великий і славний Ваш жереб у цей час, який вказав Вам Господь у теперішньому керівництві військ, коли питання незмірної важливості вирішуються вогнем і мечем, коли Росія і з нею все слов’янство, спокутувані спільним подвигом, ідуть назустріч славному миру.
У ці дні злісного походу проти нас і слов’янства і натиску ворожих сил проти нашого Святого Православ’я вся Русь з’єдналася в один безперервний, невгамовний молитовний крик до Престолу Божого про дарування перемоги над ворогом, про допомогу Христолюбивому Воїнству і про упокій загиблих героїв на полі битви.
День і ніч молиться св. Русь, велика у своєму смиренні, безмежна у своїй готовності на всі жертви і зухвала у своєму сподіванні не на себе, а на допомогу згори.
Уся вона, дорога Батьківщина наша, – страждання і молитва, але не відійде вона осоромленою і буде почута у своєму благанні й у своєму тяжкому подвигу біля Престолу Божого”.
З цих рядків може здатися, що лист неписаний нещодавно, від початку військового вторгнення Росії в Україну, але насправді це листування Валаамського монастиря (в особі настоятеля – ігумена Маврикія (Баранова)) з великим князем Миколою Миколайовичем Романовим, верховним головнокомандувачем сухопутних і морських сил Російської імперії в листопаді 1914 р.
Про “знаряддя правосуддя”, бич і батіг у руках Росії багато чути і зараз, під час каїнової війни з Україною, але в якому духовному стані потрібно перебувати, щоб виправдовувати пролиття крові людиною людини, тобто ближнього і тим більше від імені Бога.
Якщо ви думали, що чули вже всі варіанти геополітичних проповідей Z-пастирів і архіпастирів РПZ, то ні – ось вам ще проповідь, сповнена любові, скопинського єпископа Питирима (Творогова).
“Зараз війна, час складний. Яка ця війна – справедлива чи несправедлива?” – каже Творогов і згадує Соціальну концепцію РПЦ, де справедливість війни визначається за ставленням військових до мирного населення.
Він згадує “психологічне відторгнення” в українців, “які вважають, що Росія напала на них і знищує їх. І справді, так з боку і видно”.
І тут Питирим переходить на духовні смисли, цитує апостола: “Господь кого любить, того й карає”: “і ось зараз Господь, люблячи Україну, карає її. … Росіяни – це просто знаряддя Боже, як ремінь, яким батько карає дитину. І дурні діти гніваються на ремінь”.
А карає Господь Україну, вважає Z-єпископ, за те, що в основу ідеології України ще 30 років тому “була покладена ненависть до Росії”.
А ще Україна “маніакально захотіла в Євросоюз – європейського благополуччя захотілося, цивілізації, щоб завжди був шматок сала і хліба”.
Тому, навіює Питирим, ненавидіти українцям треба не “батіг”, не росіян, а США, які й влаштували все це в Україні. А скінчитися війна повинна “об’єднанням російського, українського та білоруського народів в один народ”.
“Антихристове царство вже тут – воно ненавидить Росію”.
Загалом, українці повинні зрозуміти, що російська армія – “армія не ворога”, США давно б усіх розбомбили і перемогли, а росіяни не такі, “українська армія і російська повинні бути разом проти неофашистів”.
“Все, що будується на ненависті, буде знищено”, – підсумував Творогов, і з цим важко не погодитися. “Мені помста, Аз відплачу” – сказав Господь, і Господь безсумнівно помститься за кров невинно убієнних українців".
