Філософ-релігієзнавець.
Релігійна свідомість, релігійний світогляд, співвідношення релігійного, наукового та філософського осягнення світу, сучасні трансформації релігійних парадигм.
Звичайно, не час для теоретичного моделювання та філософського конструювання, коли на голови мирних українців сипляться гради загарбників, і небуття збирає свій кривавий врожай десятками чи й сотнями життів щодня (відразу після серії цинічно-блюзнірських терактів, інспірованих експансивною тоталітарною ідеологією “русского міра” злочинців, почались масові бомбардування мирних міст Україи. 24 січня 2015 року під час ранкового обстрілу з градів Маріуполя – міста, що консолідувалось на самозахист від агресора і дієво проголосило “Маріуполь – це Україна”-, загинуло 30 мирних мешканців, 102 поранених). Це час для дії, а не міркувань, або час для миттєвих діяльних міркувань, час для відвертого дієвого самовизначення людини: хто я? Безневинна випадкова жертва? Слабкий втікач? Безвільний заручник? Жертва в ім’я гідного майбутнього? Жертва через непоступливість перед окупантами затятих у своїй гідності й вільному самовизначенні українців? Свідома відповідальна особистість, що самоутверджується, вдивляючись в пусті очі безглуздої ненависті зазомбованих ідеологічною пропагандою ідолопоклонників, намагаючись утриматись у вирі хаосу, посіяного глобально-політично-владними амбіціями божевільного тирана, силою здорового глузду та пошуком непересічних цінностей та остаточних сенсів? Остання мить свідомої особистості – це так близько від Бога та вічності, або ж від божевілля й небуття. Релігія, дієва жива релігія, супроводжує людину в цю мить, пропонує їй таку світоглядну диспозицію й інспірацію життєдіяльності, де можливе адекватне самовизначення в цю мить. Перед обличчям Бога, Батьківщини, предків та нащадків, дітей, батьків, сусідів, колег - близьких та віддалених свідків життя цієї особистості – з одного боку, та перед пусткою небуття, мізерних людських слабкостей, індивідуальних амбіцій, хибних ілюзій, штучних міфів, фальшивих ідолів та всепожираючої ненаситності величезної ідеологічної машини, озброєної не лише словом, але й летальною зброєю – з другого. Ця мить – усе, що є в такої людини для того, щоб зізнатись собі: я є і є епіцентром любові та джерелом життєтворчості, або ж: мене немає, бо ненависть людська мене знищила. Релігія в цю мить каже: зараз ти між Богом та Сатаною, між життям та смертю – вибирай. Якщо ти з Богом та життям вічним, тоді відкрий своє серце для Його волі й стань знаряддям любові та життя, справедливості та милосердя. Це остаточний шанс події зустрічі людини з її сенсом життя.
А що ж лишається філософам і філософії? Називати речі властивими іменами – перше призначення філософії. Спростовувати міфи, задавати незручні уточнюючі запитання, прагнути вловити суть і проявити потаєнне, сформулювати відповідну дійсності модель та провадити наступну уточнюючу мисленнєву роботу на її удосконалення, верифікувати усвідомлене та методологічно допомагати адекватно усвідомлювати дійсність і визначатись особистості у її відношенні до цієї дійсності та того образу належного світу, який обґрунтовано видається найприйнятнішим з точки зору загальнолюдського суб’єкта, підійматися над конкретикою окремої буттєвої ситуації для того, щоб визначити усі її очевидні й приховані чинники на різних етапах та рівнях, та збагнути чи була можливість відвернути негативні наслідки цих чинників і яким чином, заглиблюватись у цю ж конкретну ситуації для того, щоб усвідомити її дійснісний сенс на рівні глобальному й індивідуальному, історичному й свідомісному, в аспекті конкретних сплетінь ідентичностей та прагнень особистостей та людських спільнот – те, до чого покликана філософія. Безумовно, вилучення з обовязкового переліку дисциплін у ВНЗ України фундуючих світогляд гуманітарних галузей, включно із історією України, мовою, філософією та, раніше -релігієзнавством - є злочином проти майбутнього України, знищенням її світоглядного вкорінення у суспільній свідомості. Громадяни стануть лише мешканцями на території. Але ця проблема є наслідком неефективного відслідковування такої тенденції раніше. Ця проблема є величезним прорахунком й недопрацюванням філософії попередньо. Ця проблема стане катастрофою в майбутньому. Але ж сучасна катастрофа також має світоглядні приводи. І ми про це знаємо. Чи могли філософи зупинити розростання жахливого кровожерливого монстра тоталітарної ідеології? Чи бачили вони його? Чи спостерігали за тим, як ця імперська ідеологічна людиноненависницька машина пожирає світогляд величезної кількості індивідів? Чи розуміють, як він зараз намагається перекроїти світ, отруюючи суспільну свідомість поступовим впирскуванням чергововинайденого ферменту? Сьогодні на лінії вогню є місце для кожного, хто вирішив зупинити глобальну катастрофу й захистити людину з її фундаментальними сакральними цінностями: життя, свободи совісті, гідності. І значення релігія чи філософія мають не самі собою і функціональне призначення не щодо себе, а лише як засоби спасіння людини- через причетність до Бога і вічного життя чи сенсовмотивоване самовизначення особистості.