306 року за наказом римського імператора за віру в Ісуса Христа і відкрите проповідування Його науки був замучений Димитрій Солунський.

Димитрій мав те, чого завжди праг­нуть, особливо молоді, – багатство, вла­ду і славу. Та, пізнавши науку Христа, зрозумів, що все це є нічим перед вічніс­тю. Тільки в Бога є справжнє багатство, тільки в Нього вся повнота влади і тільки Йому належить вся слава. Ось кому по­трібно служити всім своїм життям до кін­ця, навіть до мученицької смерті. Йому і віддав себе Димитрій, і за це був визна­ний Церквою святим великомучеником.

Цікаво, що грецьке слово «мартіс», яке буквально перекладається як «сві­док», у нас перекладене словом «муче­ник». Очевидно, що мученицька смерть за віру в Ісуса Христа має глибокий смисл і вищу цінність як свідчення віри, яке своєю чергою було найкращою про­повіддю. Тому дуже часто, бачивши таке свідчення віри, мучителі й кати пе­реходили на бік мучеників, і їх також карали смертю. Проте кров мучеників була найкращим і найздоровішим насін­ням, яке принесло найбільше плодів, тобто найбільше число святих.

А яке сьогодні свідчення віри світу несемо ми, християни? Церкви, сповіду­ючи віру в Христа, проповідуючи Його одну науку, й далі поділені. На Заході матеріальне давно вже перемогло ду­ховне. А хіба в нас не йде до того ж? Початок 90-х років минулого століття – це вибух, ейфорія духовного піднесення, який пройшов під знаком відродження закритих храмів, монастирів, духовних шкіл і особливо посвячення могил. Поча­ток третього тисячоліття проходить під знаком посвячення новозбудованих хра­мів. А далі... Хто чи що будитиме нас від духовного сну?

Святі отці і вчителі Церкви вчили, що найкраща, найдієвіша проповідь науки Христа не словом, а свідченням своїм праведним життям. Чи наші урядовці всіх рівнів свідчать свою віру в Христа правед­ним життям? Дехто з них два-три рази на рік – на Різдво чи на Великдень, і щоб це обов’язково було показано по телебачен­ню, благоговійно ставлять свічку і навіть хрестяться! А хто з них відвідує храми, а це обов’язок кожного християнина – бути на Богослужінні. І не в Бога, а в таких уря­довців церковнослужителі часто шукають захисту. Чи це не абсурд? Часом їм навіть вручають церковні нагороди...

«Покажи свою віру від своїх діл», – каже апостол, тобто від свого праведно­го життя. Кожен християнин зобов’язаний своїм праведним життям свідчити світові свою віру. Бо ж багато проконсулів було в Римській імперії, та хто з них набув біль­ше багатство за св. Димитрія? Кого з них більше вшановують за нього? Він і сьогод­ні є прикладом мужності й геройства вої­на Христового і нас спонукає свідчити свою віру Господу так, як і він.

Святий великомученику Димитріє! Моли Бога за нас!