"Не можна ходити до Церкви, де згадують Кирила та моляться не за перемогу України", - Голова ВРУ
За його словами, фактично відразу ж після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації у Верховній Раді з’явились ініціативи про заборону Української Православної Церкви Московського Патріархату.
«Тоді була дуже розтиражована моя фраза про те, що нібито це не на часі, що є не зовсім коректною інформацією. В ті перші страшні дні важливо було не дати російським воякам приводів вважати, що вони воюють за “русскоє православіє”. Тому будь-які рухи в напрямку заборони УПЦ МП могли би стати додатковим мотиваційним фактором для більш агресивної політики Росії», – розповів Стефанчук агентству “Інтерфакс-Україна”, інформує ДФУ.
Він каже, що минув час і зараз ми бачимо, що деякі Церкви в Україні вже показали себе не просто як релігійні організації, а саме як структури, що становлять загрозу національній безпеці України.
«Саме тому до роботи з протидії цьому підключилася Служба безпеки України, і ми бачимо, наскільки ефективно вона діє. Міністерство культури та інформаційної політики у свою чергу підняло договори щодо оренди тих чи інших приміщень для богослужіння», – пояснив політик.
Окрім того, голова ВРУ нагадав, як минулого року ота невеличка капличка в парламенті, яка завжди вважалася підпорядкованою московському патріархату, була передана в користування проукраїнським церквам. 19 грудня першу службу там провів митрополит Епіфаній. Можливо, це не велика подія загалом, але дуже значна для парламенту, каже він. А вже 7 січня Епіфаній провів Богослужіння у Верхній лаврі – і це теж зроблено в законний спосіб.
«Отже, ми йдемо шляхом не голослівних заяв, а конкретних справ, – додає Руслан Стефанчук. – У разі виявлення загрози безпеці України будуть вчинятися будь-які правомірні дії, в тому числі й розірвання договорів. Нагадаю, що саме при Януковичу й Азарову були укладені безстрокові договори стосовно певних об’єктів. Наскільки мені відомо, зараз вони всі переглядаються: працює потужна юридична служба, щоб розірвати їх, визнавши нікчемними, та передати Українській церкві – для українських релігійних організацій. Тож ця справа триває».
Стефанчук припускає, що деякі законодавчі ініціативи є результатом певного хайпу без конкретних пропозицій щодо вирішення питання.
«…просто ухвалити винятково для того, щоб проголосити, що це ми побороли. Я ж закликаю: знаходьмо у звитяжній праці ті варіанти, які не викликатимуть жодного сумніву щодо законності вчинення тих чи інших дій. Як на мене, церква – це не священники, не книги, а люди, які туди приходять. І варто починати з того, що кожен сам для себе має прийняти рішення: якщо я українець, значить, ходжу до української церкви. А держава свою роботу зробить, щоб таку можливість українцям надати», – підсумував чиновник.
Стефанчук впевнений, що війна стала каталізатором для будь-яких процесів. і що дуже багато церков західної України, звідки він сам, зараз активно переходять із УПЦ МП до ПЦУ. Саме представники громад спонукають священнослужителів до цього.
«Мені здається, що не можна ходити до церкви, де згадують Кіріла (очільника РПЦ, – ред.) та моляться за те, що не пов’язано з українською перемогою у війні. До речі, наприкінці травня Верховна Рада ухвалила постанову про накладення конкретних санкцій проти Кіріла та низки російських священників», – нагадав чиновник.
