Патріарх намагається довести неправоту критиків руського світу голослівними заявами про аполітичний характер свого вчення з цього приводу (http://risu.org.ua/ua/index/all_news/orthodox/moscow_patriarchy/36789/). Звертаючись до предстоятеля УПЦ МП, патріарх сказав: «Вы по имени Владимир, и по житию — равноапостольный, утверждающий единство Церкви и всего наследия Киевской Руси на всех просторах Русского мира, того мира — опять говорю для непонятливых — который не имеет никакого отношения к политике, власти. Это тот мир, где святые единой Церкви, где подвиг равноапостольный живет и действует в веках. Это духовная сила, объединяющая поверх всяких политических разделений, делающая из многих одно целое, одну духовную семью, Церковь Божию, предстоящую Богу с молитвой и надеждой» (http://www.patriarchia.ru/db/text/1232510.html).

Між тим, очевидно, що вчення про Руський світ неможливо пом’якшити, чи зробити «аполітичним». Від нього можна лише відмовитися. Вчення про руський світ є саме політичною ідеологією, яка має три «складові».

В програмній доповіді патріарха про Руський світ названі три підвалини («опори») Руського світу. Перша така підвалина – це «православна віра» і «православні цінності». Яким чином православне віровчення може бути основою для особливого Руського світу патріарх, природно, не пояснює.

Другою підвалиною Руського світу, відповідно до суджень патріарха, «є російські культура і мова». Згідно із судженнями патріарха, на території Руського світу та за його межами, святий обов’язок вірних РПЦ і просто громадян Руського світу – розвивати російську культуру (про національні культури нічого не сказано). І також розвивати російську мову та інші «корінні мови Руського світу» – «українську, білоруську, молдавську». Причина, згідно з якою необхідно розвивати останні, така: «Вони збагачували і продовжують збагачувати багатолику культуру Руського світу. Крім того, вони не раз чинили прямий вплив на розвиток загальноросійської мови».

За словами патріарха, «третьою підвалиною Руського світу є спільна історична пам’ять і спільні погляди на суспільний розвиток». Народи Руського світу нібито живуть «особливим способом» громадського життя, який виник на основі таких традиційних цінностей, як «відданість Богу, любов до Батьківщини, людинолюбство, справедливість, міжнаціональний і міжрелігійний мир, прагнення до знань, працьовитість, повага до старших». Цей спосіб життя нібито є «унікальним», хоча цінності, про які згадав патріарх є якраз звичайними для традиційного суспільства. Але що робити українцям, якщо вони не хочуть жити унікальним чином, а обирають звичайне цивілізоване життя – демократичне, із захистом прав і свобод людини, правовим устроєм і звичайним громадянським суспільством? Відповіді на це питання патріарх не дає, бо українці приречені спільною історією хотіти жити «унікально» – як росіяни, а не так, як інші народи.

Вчення про ці три опори Руського світу – це навіть не слов’янофільство. Це нова інтерпретація вчення про православіє, самодержавіє, народность. Тільки самодержавіє і народность поміняні місцями.

Якщо патріарх бажає сформулювати інше вчення про Руський світ, відмовившись від програмної доповіді від 3.11.09 – то нехай саме про це заявить, виголосить нову доповідь по цьому питанню, звільнить того батюшку із прізвищем на «Ч.» який написав доповідь від 3.11.09. Тоді можна буде повірити, що вчення про Руський світ не є політичним. Маємо надію, що патріарх відмовиться від вчення про Руський світ оголошеного в доповіді від 3.11.09. Бо це є ті слова, які не гріх визнати помилковими, від яких не гріх відступити. Адже є ті "малі", яких ці слова соблазняють. І я серед них не перший і не останній.