«Обмивання в ополонці на Водохреще не звільняє від гріхів та не від кількості води залежить святість», - ПЦУ
Православна Церква України на сторінці у Facebook прокоментувала обрядову складову Водохреща.
«Протягом останніх років 19 січня під час або після Великого водосвяття все частіше спостерігаємо таку картину: у водоймах влаштовуються масові пірнання й купання з метою „змити гріхи“ в освяченій воді. Улюблені брати і сестри, обмивання в ополонці на Водохреща ніяким чином не призводить до духовного очищення і не „звільняє“ від гріхів! Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає і, як твердять дослідники, в українського народу воно не мало поширенн”, —йдеться у поясненні.
В ПЦУ повідомили, що у країнах грецької церковної традиції поширений звичай освячувати води через кидання в них дерев’яного хреста, який чоловіки виловлюють з водойми. Але цей звичай все ж не є купанням чи зануренням, та й кліматичні умови у південних країнах суттєво відрізняються від України”.
У ПЦУ наголошують: «Важливо розуміти суть християнського свята і не плутати його з модою, традиціями, народними віруваннями, тим більше — із забобонами чи марновірством”.
«Українські етнографи не фіксували у минулих століттях масових хрещенських купань, тим паче у тому вигляді, як це відбувається нині — часом зовсім без одягу, або з попереднім алкогольним „підігрівом“ та гучними гуляннями опісля», — йдеться у повідомленні.
«Освячена вода — не чарівна, але має благодатні (насамперед, для духа людини) властивості для тих, хто її з вірою приймає. Занурення в ополонку ніколи не замінить Таїнства Сповіді та Причастя. Вода не змиває гріхи, бо гріх — це не зовнішня проблема, а внутрішня хвороба душі», — наголошують в ПЦУ і додають:
«На Водохреща немає потреби просити священника „побризкати більше“, адже нема поняття „розбавленої святості“. Нема потреби запасатися водою у найбільших бідонах чи каністрах — адже той, хто принесе на водосвяття навіть найбільшу банку, але разом із темними помислами і порожнім серцем, не отримає „більшої святості“. Не від кількості води залежить святість і міра отриманих дарів Божественної благодаті, а від того, як ви наближаєтеся до Господа, від вашого способу життя, ваших змін в душі, віри, ваших діл. І нарешті: Церква не забороняє пірнати у зимову воду, це право і вибір для кожного. Головне — не перетворювати таке купання на якийсь магічний ритуал, привід до пияцтва, гордості чи осудження ближнього — наприклад, того, хто таки вирішив зануритись в ополонку, аби випробувати своє тіло”, — додали у ПЦУ.
