Поблизу Галича на Франківщині науковці ПНУ досліджують скельно-печерний монастир
Про це пишуть на сайті університету, передає Суспільне.
Основним об'єктом, який досліджували археологи, був Божий Тік — довгуватий камінь з рівною поверхнею, що розташований між скельними стінками на схилі гори Скала. Колись тут була дво- або триповерхова споруда княжого періоду, про що свідчать сліди врубів, площинних підтісувань, які досі збереглися.
Через вирізані знаки та букви місце називали "під Обрами". В дохристиянський період прохід між скелями використовували для виходу до вівтарної частини святилища, що розташовувалося на висоті 10 метрів від рівня Божого Току.
Стародавній жертовник має еліпсоподібну форму та рівну поверхню. У 2009 році в підземній частині скельного останця знайшли печерний комплекс з двома входами й виходами, відомий як Дідова Хата.
"Загальний опис Божого Току й виявлені його сакральні старожитності засвідчують, що перед нами — ритуально-культова пам’ятка, очевидно ще енеолітичного походження, яку слід віднести до подібних скельно-печерних об’єктів у Бубнищі, Уричі, Соколі, Терношорах. Його освоєння, ймовірно, почалося ще у верхньопалеолітичну епоху", — пишуть науковці.
Неподалік стародавньої пам’ятки вчені знайшли кілька пізньопалеолітичних стоянок та курганні могильники. На захід від монастиря — великий курган.
У середньовічний період Божий Тік став християнським монастирем. Латиномовний документ про візитацію греко-католицьких церков і монастирів свідчить, що монастир біля Межигірців діяв у 1758 році, а припинив існування наприкінці XVIII століття.
"Попри майже двохсотлітню історію досліджень монастиря біля села Межигірці, археологічне й історичне вивчення скельно-печерної оборонної споруди залишається на початковому етапі. Головні таємниці Божого Току ще чекають на своє відкриття", — йдеться у публікації.
