Деколи щось пишу чи коментую на сайті «Захід-нет». Зауважив одну особливість, загалом характерну для сфери не-релігійного дискурсу – згадувати про Господа не прийнято. Чомусь такі згадки дисонують із світобаченням та емоціями шановної публіки. Вносять деструкцію у загальноприйняте розуміння причинно-наслідкових взаємозв’язків нашого реального життя. Часто згадки про Господа, про необхідність слідувати Його Заповідям провокують іронію, насмішку, а деколи і словесну агресію.

Ніби нічого дивного, такою є прогнозована реакція секулярного суспільства, члени якого вважають основним життєвим пріоритетом власний комфорт і добробут.

Справді, дивуватися не варто. Але чи такі реакції можна вважати здоровими? Чи люди з таким світоглядом здатні побудувати гідне цивілізоване життя у нашій країні?

Вже не перший рік великі зусилля мудрих людей спрямовуються на пошук правильного шляху розвитку, на подолання все нових і нових криз, на визначення причин наших невдач. Шкода, що майже всі ці пошуки та рецепти нагадують відомий біг по колу, так звані «щурячі перегони». Позаяк у них вся надія покладається лише на людські зусилля і при тому ці рекомендації ніяк не інспектуються на предмет їхньої відповідності Заповідям Божим.

У колі людей релігійного дискурсу фактор реальної Господньої присутності у нашому житті є очевидним. Але проблеми економіки, суспільного розвитку, державного устрою в основному обговорюються поза цим колом, там, де не прийнято про Господа згадувати.

Як змінити цю дивну ситуацію, коли абсолютна більшість інтелектуальної еліти напевне найбільшої християнської країни Європи ігнорує Творця всього живого? Не розуміє, що Новий Заповіт є основною інструкцією для організації реального життя на планеті. Що навіть немає сенсу чогось будувати чи реформувати, якщо це робиться без узгодження із базовими, Господніми законами буття.

Слово Боже не пропагується, не доноситься до людей, не стає орієнтиром у хаосі та мороці сучасного життя. Напевно не більше 15-20 відсотків населення Галичини регулярно ходять до церкви. Але і вони переважно чують від священиків проповіді, які немов би переконують, що релігія стосується подій 2000-літної давності, а не сьогодення. Ну, але хоч щось чують. А решта населення про Господа взагалі не мають нагоди почути жодного слова.

Вельмишановні автори статей і «блогери» РІСУ!

Закликаю до своєрідної інтернетної місійної діяльності тих із вас, хто ще цього не робить. Тим, хто чується на силі та не боїться насмішок пропоную якомога частіше виходити за межі нашого комфортного спілкування і навідуватися на форуми інших сайтів, подаючи у своїх дописах та коментарях згадки про Божі Закони. Щоб нести туди слова Правди, базованої на Вірі. Ремарки і коментарі написані з позиції належного розуміння Божих Заповідей будуть поступово привчати широке коло дискусантів до думки про присутність Вищої Сили у цілком реальних, повсякденних справах. До думки про необхідність орієнтації на Заповіді, якщо хочемо справжнього, довготривалого прогресу і гідного, нехай і не надто заможного життя.

Зрештою до того, що наші дотеперішні зусилля, як і зусилля попередніх поколінь зазнавали фіаско не в останню чергу власне через злочинне ігнорування цих Заповідей.

«Коли Господь та не будує дому, - дарма працюють його будівничі» (Пс. 126, 1)

«Хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед моїм Отцем. Хто ж Мене зречеться перед людьми, того і Я зречусь» (Mт. 10,32-33).