- UK
Для початку зазначу, яка є мета РІСУ — інформувати про різні аспекти релігійного життя в Україні та українській діаспорі. І робити це позаконфесійно, надаючи можливість висловити різні точки зору. Звичайно, що дотримуватися цього набагато важче, ніж заявляти про це. Найчастіше на це є проста причина — знаємо про позицію одної зі сторін, але не маємо іншої. Але чи можемо приховувати висловлену думку, тим більше, якщо вона висловлює погляди не одної людини або поширюється в різних мас-медіа і таким чином впливає на суспільство чи якусь його частину? Звідси випливає наступне запитання: чи це професійно подавати лише „вигідні”, „неконфліктні” новини, з інших ЗМІ вибирати подібні статті до дайджесту? Для певних веб-сайтів це могло бути нормальним, але не для нас. Чому? — бо ми маємо представляти реалії без прикрас.
Не знаю як кому, але мені не подобається дивитися на світ через рожеві окуляри. Також не подобається приховувати проблеми, які існують в церковних спільнотах. Вони часто нагадують ракові пухлини — якщо їх вчасно не прооперувати, вони можуть суттєво понищити весь організм. А коли проблема не існує, а її „штучно” творять ЗМІ, то її боятися не варто, а потрібно вміло використати ситуацію на свою користь і зробити це так, щоби „творцям” таких проблем відпала охота цим займатися.
Так, нещодавно в нас була інформація про звинувачення одним із політиків одного з лідерів релігійної організації (У НУ-НС хочуть депортувати пастора «Посольства Божого» Сандея Аделаджу з України). Чи варто було це пропустити „повз вуха”? Не думаю, тим більше, що політик звернувся до СБУ. Але я у цій та подібній ситуації ставив би певну вимогу до учасників конфліктної ситуації. Якщо політик має підстави на такі звинувачення, то хай він це доведе у відповідних органах, якщо ж ні — то хай відповідає за свої слова. Мені здається, що публікація таких заяв у ЗМІ спонукає політиків бути більш відповідальним. Бо коли звинувачена людина звернеться до суду про захист честі і доведе свою невинність, то обвинувач наступного разу добре подумає, чи варто публічно когось безпідставно ображати. А коли певна лайка залишиться без уваги того, кого вона стосується, то з часом вона може набрати таких форм, що довести її неправдивість буде важко. Таким чином, ЗМІ стають рупорами громадського суспільства, в якому суспільні процеси та відносини повинні бути прозорими, а громадяни — відповідальними.
Наступне, чи варто брати до дайджесту статті, які мають завідомо неправдивий характер або спотворюють певні процеси? Уявімо собі середовище, яке отримує інформацію лише з одного джерела або лише з одного ракурсу. З одного боку воно стає нездатним сприймати плюралізм думок, а з іншого отримує спотворений образ світу. Серед нас дуже багато людей, які можуть жити в насиченому інформаційному просторі, але сприймати лише певну, часто „вигідну”, частину інформації і ігнорувати інші джерела. Наш дайджест дозволяє глянути не просто під різними кутами зору на процеси, але й побачити спектр думок, оцінити інтелектуальний рівень їх авторів, побачити чим вони керуються і чого прагнуть. Таким чином, ми отримуємо багато додаткової корисної інформації. І варто звертати увагу на редакційний напис внизу статей, що редакція РІСУ залишає за собою право не погоджуватися зі змістом цих статей і тому більше не несе за нього відповідальності.
І вже для ще більшої свободи слова під всіма новинами і більшістю статей наші читачі можуть висловити свою думку. І хоча мені це завжди неприємно, але нерідко доводиться нагадувати про коректність висловлювань. Бо навіть у таких невеличких коментарях ми просимо бути відповідальними.
Зрештою, всі ці мої твердження не є аксіомою, і кожен тут нижче може висловити свою думку про все це. Для нас особливо важливо, щоби право людини мати власну думку, сповідувати певну релігію було непорушним.
Тарас Антошевський, директор РІСУ
