“Релігія в огні”: підсумки за півроку проєкту
Проєкт реалізовується у співпраці з Державною службою України з етнополітики та свободи совісті, Конгресом національних громад України та Міжнародним центром права та релігієзнавства при Університеті Брігама Янга (США). Під час презентації виступили члени команди проєкту та запрошені зовнішні експерти.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України команда проєкту фіксувала та документувала злочини російської армії щодо релігійних громад. Зокрема, пошкодження релігійних споруд, напади на релігійних діячів, порушення прав членів релігійних спільнот. Запропонований звіт охоплює період із 24 лютого по 24 серпня 2022 року і є проміжним, адже проєкт триватиме щонайменше до кінця війни.
Руслан Халіков, керівник проєкту, член ГО Майстерня Академічного Релігієзнавства, зазначив, що методологія збору інформації про воєнні злочини складається з трьох етапів. Перший із них – моніторинг відкритих джерел (новинних сайтів, сайтів державних органів, релігійних організацій). Другий етап – моніторингові візити до населених пунктів, які були на лінії вогню чи в окупації, або постраждали в тилу внаслідок ракетних ударів. Третій – дані від представників релігійних організацій.
Варто відзначити, що станом на 24 серпня найбільше постраждало споруд УПЦ МП, а саме 156. Відтак споруд, що належить ПЦУ – 21, Греко- чи Римо-Католицькій Церквам – 5, протестантським громадам – 37, мусульманським – 5, юдейським – 13. Також було пошкоджено шість духовних навчальних закладів.
Руслан Халіков підкреслив, що Церква УПЦ МП є дуже різноманітною всередині. Єрархи і священники, які відмовчуються щодо російської агресії, які підтримують росіян і які засуджують їх. Наприклад, Сумська єпархія УПЦ МП активно співпрацює з Майстернею Академічного Релігієзнавства і має проукраїнську позицію.
Цікаво, що власне Російська Православна Церква не висловлюється щодо руйнування храмів та нападів на священників. Бачимо, що навіть приналежність до російського православ’я не гарантує недоторканності ні храму, ні парафії. Єдиний випадок, коли патріарх Кирил виступив зі співчуттями щодо загибелі клірика, був 26 березня 2022 року, коли внаслідок бойових дій на кордоні загинув священник РПЦ Олег Артемов.
Найбільше пошкоджених споруд – у Донецькій та Луганській областях, що тривалий час знаходяться на лінії вогню. Також на звільнених від окупації теренах Київщини, Харківщини, Сумщини та Чернігівщини. У половини наявних у базі документування релігійних споруд мають слабкі пошкодження, наприклад вибиті шибки. 25% мають важкі пошкодження, у них неможливо проводити богослужіння. 10% – повністю зруйновані. Руслан Халіков підкреслив, що така статистика була актуальна наприкінці серпня. На жаль, через невпинні бойові дії вона щодня змінюється.
Частина релігійних об’єктів була обстріляна внаслідок невибіркового бомбардування, інші споруди були навмисно знищені з кулеметів чи артилерії. Встановити це дають змогу свідчення очевидців. Наприклад, 150-літній храм св. Георгія в с. Заворичі, що на Київщині, був знищений 7 березня 2022 року прицільним вогнем. Ірпінська біблійна семінарія була вперше обстріляна 19 березня 2022 року. Після цього росіяни провели аеророзвідку за допомогою дрона і наступного дня повторно обстріляли споруду.
Дослідники зафіксували чимало випадків, коли храми були обстріляні всередині. Наприклад, храм св. Димитрія Ростовського в Макарові на Київщині, де кулею було прострілено голову ап. Івана Богослова на іконі “Зняття з хреста”.
Щонайменше 26 релігійних діячів в Україні, у тому числі військові капелани, загинули внаслідок бомбардувань російської армії чи були розстріляні.
Запрошений експерт – В’ячеслав Горшков, начальник відділу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, додав, що зараз, після восьми місяців великої війни, держава почала серйозніше ставитися до питання документування воєнних злочинів проти релігії. Це пов’язано не лише з майбутніми міжнародними судами, але й із залученням коштів для відновлення пошкоджених споруд.
Наталя Хендель, дослідниця Женевської академії міжнародного гуманітарного права, нагадала, що в практиці міжнародного трибуналу були успішні випадки притягнення до відповідальності за воєнні злочини, зокрема за злочини щодо релігії. Також і в національному праві є 438 стаття, що стосується порушень законів і звичаїв війни. “Згідно Римського статуту, є п’ять умов, за яких напади на релігійні споруди вважають воєнними злочинами. Це те, на що слід зважати під час фіксування цих злочинів. Окрім воєнних злочинів російської армії, ми також можемо говорити про злочини проти людяності. Наприклад, під час судового процесу у випадку з Югославією, була низка справ, які вважалися злочинами проти людяності. За ними вдалося притягнути до відповідальності і політичне керівництво, і військових командирів”, – зазначила дослідниця.
Тимур Короткий, директор ГО “Фонд підтримки фундаментальних досліджень”, зауважив, що за підсумками проєкту можна констатувати системність порушення норм міжнародного права з боку російської армії. При цьому факт здійснення воєнних злочинів довести простіше, ніж геноцид. Також доповідач наголосив на необхідності тісної співпраці зі ЗМІ для інформування суспільства, зокрема міжнародного, про цей тип злочинів, і згадав, що завдяки виїздам на пошкоджені релігійні споруди Київщини та Чернігівщини команда проєкту підготувала три публікації у ЗМІ.
Особливо чутливими до воєнних злочинів є релігійні меншини. На цьому наголосила Лілія Підгорна, дослідниця МАР.
Найперше через те, що меншини відчувають нестачу матеріально-технічних та людських ресурсів, мають проблеми з відновленням пошкоджених споруд. По-друге, вони нерідко перебувають в інформаційному вакуумі, поза фокусом журналістів, дослідників, документаторів воєнних злочинів. По-третє, більшість релігійних меншин є закритими. Яскравий приклад – спільнота єзидів, що налічує в Україні близько 5000 осіб, значна частина яких зараз перебуває під окупацією на Херсонщині. Їхня доля невідома. “Ризики, – зазначила Лілія Підгорна, – пов’язані, з перебуванням релігійних меншин під окупацією, набагато вищі, ніж у представників великих деномінацій. Особливо тих меншин, які на території російської федерації визнані екстремістськими, наприклад Свідків Єгови. Наразі нам відомо щонайменше про два випадки прицільних бомбардувань залів царства Свідків Єгови, зокрема в Маріуполі. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів була змушена евакуювати з території України місіонерів-іноземців. Значна проблема у караїмів – 31 березня зазнала обстрілів єдина караїмська кенаса. Відтак цей корінний народ позбавлений місця проведення релігійних служб. Також пошкоджені щонайменше 5 навчальних закладів релігійних меншин”.
Карен Нікіфоров, голова МАР, розповів, що дослідники проєкту рекомендували органам влади та міжнародним правозахисним організаціям звернути увагу на релігійні меншини, адже їм важче пережити кризові моменти. Також активізувати документацію воєнних злочинів уже зараз та вдосконалити українське законодавство. “Це питання застосування міжнародних практик в українському правовому полі”.
“Важливо й адвокатувати санкції проти російських релігійних діячів. До прикладу, нещодавно увели санкції проти патріарха Кирила. І тепер Корецький ставропігійний монастир на Рівненщині, який підпорядковується напряму патріарху Кирилу, може стати викликом для України”, – зауважив Карен Нікіфоров і додав, що проєкт “Релігія в огні” від початку мав на меті підтримувати увагу міжнародної спільноти до воєнних злочинів в Україні та боротися з російською дезінформацією і пропагандою.
