В чудовій актовій залі Львівської Політехніки ми недавно мали змогу почути архієпископа Ігора (Ісіченка), котрий приїхав на запрошення пані Ірини Фаріон.

Про це вже писалося на сайті РІСУ.

Однак дуже цікаво було також спостерігати за відмінностями у мовленні господині вечора, кандидата філологічних наук пані Фаріон і гостя, доктора філологічних наук владики Ігора. Тобто за тим, як і для чого вони послуговуються однією і тією ж мовою, якою обоє досконало володіють.

Те, що господиня зайняла своєю особою більшість часу, відведеного для зустрічі, було передбачуваним і зрозумілим – знакова «зіркова» персона, політик напередодні виборів, тощо. Зрештою, частину вечора вона присвятила популяризації дуже гарної акції творення студентами плакатів на захист рідної мови. Актуально, красиво, потрібно.

Але про мову. Відрекомендовуючи гостя, пані Фаріон не шкодувала цілком заслужених похвал і компліментів. Не забуваючи при цьому виголошувати власні тези і погляди, добре знайомі львів’янам своєю нетерпимістю та агресивністю.

Владика Ігор у відповідь також дуже прихильно говорив про господиню та її діяльність. Але своєю позитивною, духовною риторикою чітко заперечував всю негативну компоненту тез господині. Прямо на цьому не акцентуючи, але твердо і однозначно.

У відповідь господиня знову хвалила владику і проголошувала у бойовому запалі милі своєму серцю агресивні підходи. Адже у вщерть переповненій залі були вдячні слухачі, в основному молодь і люди старшого покоління, для котрих агресивні максими є правильними і актуальними.

В якийсь момент вона навіть засумнівалася в цілковитій правильності окремих тез Доброї Новини, які не зовсім відповідають нашій теперішній ситуації та актуальним, на думку пані Фаріон, потребам. Що знову викликало у відповідь гарні слова владики на адресу господині. Але сказане ним проповідувало мир і гідність, нівелюючи всілякі комплекси та істерики в якості причин агресивності та авторитарності. І однозначно виключало можливість ревізії чи адаптації Слова Божого відповідно до будь-чиїх потреб та уявлень.

Такий своєрідний словесний «пінг-понг» мав декілька циклів. Можливо, далеко не всі присутні звернули на нього увагу, адже особи обох спікерів були для них знаковими і симпатичними.

Але владика дав чудовий урок, як можна лагідно і миролюбно, але непохитно стояти на засадах Христової етики, ніяк не піддаючись спокусі сподобатися присутнім чи виразити лояльність до господарів.