Блог о. Михайла Димида_image

Блог о. Михайла Димида

Протоєрей. Батько домашньої Церкви. Мрійник про Єдність Христової Церкви. Професор УКУ. Учасник відеоканалу "Християнин чи бандит?". 

Розшукується старець!

12.02.2014, 00:08
Шукаймо тих бабусь і дідусів, які чесно і гідно доживають свого віку, і які можуть ненав’язливо нам передати глибину християнського оптимізму української душі і віру в майбутнє нашого народу.

В нашому суспільстві, і нині зокрема на Майдані, замало старців, які чесно пройшли життя в боротьбі зі злом і його в собі побідили. Людей, які  позитивно дивилися б на світ, і таким внутрішнім світлом ділилися з молодшими поколіннями. Пророків, які, спокійно і скромно, вказували б на нинішнє і майбутнє благословення Господнє на свій український народ.

Апостол Павло дає нам характеристику тих, які нам потрібні, для того, щоб наше змагання набрало всеохоплюючого масштабу: «пам’ятайте про наставників ваших, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їх віру».

Шукаймо тих бабусь і дідусів, які чесно і гідно доживають свого віку, і які можуть ненав’язливо нам передати глибину християнського оптимізму української душі і віру в майбутнє нашого народу.

Друга порада Павла, теж нам,українцям, потрібна: щоб ми не шукали відповіді на наші біди на зовні, а в своїх вадах, своїх гріхах. Вільна людина навіть в ярмі буде свобідною, а раб залишиться лакеєм і на свободі. За це святий Павло каже: «воно бо добре укріпити серце благодаттю». Бо, там – секрет нашого особистого і суспільного успіху.

Чужі поради, всякі експертизи нам не допоможуть якщо в нас все не ввійде в русло благословенного життя, яке призначене Богом всім народам на Землі, якщо ми не зможемо як Христос «освятити народ власною кров’ю, страждаючи поза містом». Це означає, коли ми будемо готові до пожертви свого індивідуального блага на користь спільної справи. Коли ставатиме для нас другою натурою віддавати частину свого часу, своїх грошей на суспільні цілі. Це все однак, дорогі браття і сестри, має сенс, коли воно буде чинитися «поза містом», тобто не приписуватися собі, а радше буде простим служінням без реклами, таким собі новим диханням.

Починаймо, отже, все сьогодні від прославлення Бога устами і плодом уст – добродійністю і взаємною допомогою, «такі бо жертви Богові приємні». Така поведінка кожного громадянина повинна бути незалежною від його віросповідання, бо тут мова про просту людськість. Якщо у слові братерство, сестрицтво, ми бачимо реальний зміст коли є взаємодопомога, так само ми маємо наповнювати закон відповідним духом, щоб не осувати його, а постійно доповнювати.

Христос нам вказує на це, що ми маємо починати постійно від себе, щоби чинити порядок довкола себе.

Якщо ми сіль нашої землі, ми маємо бути соленими, щоб могти солити!

Якщо ми світлом нашого світу, ми маємо самі носити світло, щоб передавати світло!

Якщо ми провідники свого народу, ми маємо здобувати авторитет, щоб праведно володіти!

Якщо ми громадяни, ми маємо знати громаду, щоб могти діалогу вати між собою!

Якщо ми суспільством, ми маємо творити спільноту, щоб разом діяти!

Якщо ми люди честі, наше слово має мати один язик, і має бути «так-так», «ні-ні»!

Якщо ми Діти Божі, то наше серце має бути наповнене любов’ю, яку Христос виявляє щоденно до кожного з нас.

 

Так нам, Премудрість Божа, допоможи!

Останні новини

Вчора
24 вересня