Катихизм Християнської віри (катехизм для молоді і старших), так говорить про традицію християнського привітання: «Ми поздоровляємо себе нашим стародавнім привітом: «Слава Ісусу Христу!» Відповідаємо на привіт: «Слава навіки!» В різдвяному часі до празника Стрітеня поздоровляємо себе словами: «Христос рождається!» Відповідаємо: «Славіте Його!» В часі від Господнього Воскресення до Вознесення вітаємо себе взаємно радісним великоднім привітом: «Христос воскрес!» Відповідаємо: «Воістину воскрес!»
Здається все просто і в той же час зрозуміло, але ось уже на протязі кількох років, в часі Йорданських свят, доводиться чути інше і то досить таке наполегливе: «Христос хрещається!». Спочатку (ну особисто я), це привітання чув зі сторони православних братів, сьогодні воно є в практиці і багатьох священиків та вірних Греко-Католицької Церкви.
Можливо, даний допис не підходить до формату блога, бо в мене не пояснення чи якийсь трактат на дану тему, а в мене запитання до тих, хто, можливо, здатен пояснити історію виникнення цього привітання та обґрунтувати літургійну чи пасторальну потребу його існування. Бо люди які ним користуються можуть цілком логічно твердити, а що в цьому поганого, Богоявлення - велике християнське свято, установлене на честь визначної євангельської події чому б не прославляти це дійство у повсякденному вітанні. Так то воно так. Але маємо й інші знамениті празники, інші величні євангельські дійства. То виходить, що через кілька тижнів ми маємо казати при зустрічі один одному «Христос стрічається!» і відповідати «З Симеоном в Єрусалимі!» ще через два місяці будемо вітатися словами «Христос Благовіщається!» - «Архангелом Марії», «Христос розпинається» - «Пилатом та Каяфою», «Христос Возноситься» «Возсідає по правиці Отця» і т. д., (все це пробні варіанти, серйозні богословські комісії можуть запропонувати щось вагоміше :-).
P. S. Хотів би ще в рамках блогу, зробити коментар на коментар Тарасія, який написав: «При нагоді потрібно вияснити: хрещається чи хрищається?»
На мою думку, ситуація з цим терміном більш невизначена, як прийнято вважати. В нас є чимало докторів, які здатні краще науково пояснити етимологію цього слова, я переглянув кілька українських Євангелій, всюди пише: хрищу, христити. Російський синодальний і церковнослов’янський говорить: крестить, крещу. Ніби одне й те ж саме, а в той же час, говорить про різні речі. У відношенні до всіх християн, правильно буде: христити, ми охрещені (чи все ж таки охрищені) не в ім’я Хреста Христового, а в ім’я Ісуса Христа, слово Христос, як знаємо всі, означає - Спаситель, Месія. Це означає, що стати християнином, значить стати співучасником спасіння: «Хто не відродиться від води і духа не увійде в Царство Небесне.»
Це щодо нас. Але, що ж стосується хрещення самого Ісуса, хрещення Іванового, то тут, можливо, варто задуматись над тим, а чи не поквапилися перекладачі і богослови, замінюючи крещение хрищенням. Таїнство Іванове, було радше хрещенням як хрищенням, хрещенням покаяння, хрещенням хреста, а не Христа. Щоправда, тут все таки необхідна думка фахівця, можливо догматика, можливо перекладача, а якщо ці якості будуть поєднані в одній особі, взагалі буде ще краще. Може свою думку висловить Тарас Тимо чи хто інший, з радістю послухаємо.