- RU
В чому суть розділення на новий і старий стилі? Чому в більшості своїй православна Україна весело святкує новий рік в той час, коли іще триває різдвяний піст?
Так званий старий стиль літочислення (відомий усім юліанський календар) був впроваджений римським імператором Юлієм Цезарем іще за сорок шість років до Різдва Христового. За його наказом астроном Созиген реформував старий єгипетський календар, який доти діяв в імперії. Ця реформа на той час була досить прогресивною і цілком виправданою, хоча календар і мав певні хиби й неточності, в результаті яких за 128 років його використання мала набігати ціла “зайва” доба. Втім, він був прийнятим в усьому тодішньому світі, а згодом його узяло й християнство, що було затверджено на I Вселенському соборі (325 р.).
У 1578 році папа Римський Григорій XIII приймає рішення вдосконалити старий стиль літочислення, замінивши юліанський календар на більш точний, новий. З його благословення група європейських учених на чолі з астрономом Луїджі Лілліо і виробила більш точний сучасний так званий григоріанський календар, яким ми й користуємося нині. Згідно з ним після 4 жовтня 1582 року відразу настало 15 жовтня.
Історично новий стиль прийняли спочатку католики, згодом протестанти, а там і увесь світ. Більшість православних церков (у тому числі і Константинопольська – Вселенський патріархат) також живуть за новим стилем. З шістнадцяти автокефальних (самостійних: грецькою “автокефалія” – “сам головую”) православних церков лише Сербська, Грузинська, російські й українські церкви тримаються старого стилю. Старого стилю держаться й греко-католики.
Щоправда, додержання григоріанського календаря православними-“новостильниками” стосується лише неперехідних свят – тих, які не залежать від дня святкування Пасхи і святкуються “у числі”. Великдень, Вхід Господній у Єрусалим (Вербну Неділю), Вознесіння Господнє та День Святої Трійці (П’ятидесятницю) усі православні святкують разом. Великдень (Пасха) згідно з рішенням того ж таки Першого Вселенського собору відзначається у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця; Вхід Господній у Єрусалим – за тиждень до Пасхи; Вознесіння на сороковий, а П’ятидесятниця – на п’ятдесятий день після Великодня.
Святкування Нового року за новим стилем у нас є святом світським, а не церковним, і ставитися до нього необхідно як до світського. Це у першу чергу день підведення підсумків прожитого року, усвідомлення допущених за цей період помилок та складання планів на майбутнє. Чи відзначати його? А чому б і ні? Тільки відзначати пам’ятаючи, що надворі піст. Не думаю, що відсутність у новорічну ніч на столі алкоголю, сала і яєць так уже зіпсує це загальнодержавне свято. Існує достатня кількість рибних та інших вишуканих і цілком святкових страв та напоїв, які достойно виглядатимуть на столі. Та й скакати і танцювати навколо ялинки зовсім не обов’язково, хоча це не виключає наявності самої ялинки як традиційного атрибуту Нового року й об’єкту радості ваших малюків: не варто позбавляти їх чарівності новорічної казки.
А щодо узгодження календарів та стилів, то це питання не принципове. Та й не в стилях справа, а в нас. Бо не важливо, який стиль надворі, а який у серці.
Буквально слово “стиль” з латинської перекладається як “паличка для письма”. І “паличка” ця, як і все оточуюче нас, насправді пише лише те, що ми дозволяємо їй писати. Як і сказав Господь: “Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе” (Матвія, 12 розділ, 25 вірш). Неважливо, що нас оточує – важливо як ми до цього ставимося. Тож хай рік, який настає, напише в наших серцях не вбиваючі душу слова агресії та нетерпимості, а животворчі слова смирення й любові. І хай допоможе нам в цьому Бог.
З Новим роком, любі во Христі!..
