Обряди – це цілком природна і людська річ. Вони виражають глибоку символіку і відсилають до чогось вищого, на щось вказують. Можна б все спростити і зробити просто і профанно, так як у буденному житті, але тоді втрачається глибока істина і вища дійсність, тоді людина, відкидаючи обрядовість, залишається власне на земному рівні, на рівні своїх власних розумувань і людських обмежень.

Те саме в релігійному житті. Обряди – це не «плотська релігійність», як деякі неглибокі і дещо несвідомі вважають (базуючись часто на зловживаннях обрядами, а не на їх суті), але це велика пошана до всього фізичного, тілесного і видимого. Бо Син Божий став ПЛОТТЮ, освятив її, вчинив невидиме видимим, і тепер істинна християнська релігія постійно прославляє Бога видимими символічними знаками, які ведуть до невидимого і трансцендентного.

Власне, відкинення видимого, втім теж обрядів, і є запереченням повноти християнського Об'явлення про Втілення Христа, про Його прихід у цей світ і буття серед нас одним з нас.
Якщо світські організації вміють вшанувати обряди і символізм, з огляду на якісь ідеали, то релігійні організації повинні і подавно – з огляду на Сина Божого, Боголюдину, Слово, яке стало ТІЛОМ.