Священники Украинской Православной Церкви (Московского Патриархата) написали Вселенскому Патриарху Варфоломею I письмо, в котором рассказали об антиукраинской деятельности значительной части руководства УПЦ (МП), которое не разделяет ценности и убеждения своего православного народа, желающего иметь в независимом государстве независимую Церковь.
По информации журналистки Ярославы Мищенко, письмо планируют отправить 27 июня. Желающие могут присоединиться подписями.
Текст письма:
"To the members of of the Holy Synod of The Ecumenical Patriarchate.
Високоповажні і святі отці!
Ми, клірики і миряни Української Православної Церкви (Московського Патріархату), звертаємося до вас як до дуже шанованої інституції в православному світі – з огляду на важливість донесення до вас і до Екуменічного Патріархату позиції українських православних вірян щодо необхідності Української Помісної Православної Церкви для незалежної держави Україна.
Із повідомлень засобів масової інформації стало відомо, що недавно в Константинополі побувала делегація у складі архиєреїв УПЦ(МП) і впливового політика, який активно підтримує УПЦ(МП), депутата українського парламенту Вадима Новинського.
Немає жодних сумнівів з приводу позиції цієї делегації, так само як і позиції речників керівництва УПЦ(МП), які представляють її офіційно. Але ця позиція зовсім не є позицією більшості духовенства і мирян.
В Україні немає офіційної статистики вірян різних православних юрисдикцій, тому оцінки прихильників різних напрямків бачення майбутнього українського Православ'я можуть відрізнятися. Але з багатьох соціологічних досліджень відомо, що частка вірян, які підтримують Московський Патріархат, в останні роки невпинно зменшується. За новими соціологічними дослідженнями (2018 р.) авторитетної організації Центр Разумкова (разом із представництвом Фонду Аденауера в Україні) , до УПЦ(МП) віднесло себе 13% опитаних; а ті, хто вважає, що УПЦ(МП) має залишатися невід'ємною частиною Руської Православної Церкви – складають 9 %. Натомість серед 2/3 (або 67%) населення України, які вважають себе православними, до УПЦ(КП) себе зараховують 29% населення (решта православних – не віддають перевагу одній із цих конфесій). Це означає, що дуже вагома частка православних (з 67 % населення), які відвідують храми УПЦ(МП) (у великих містах Центру і Сходу України таких храмів набагато більше, ніж храмів УПЦ КП), себе вірянами цієї Церкви не вважають.
Ці факти, на наш погляд, свідчать про тенденцію, яка, на жаль, складається в останні роки – значна частина керівництва УПЦ(МП) не розділяє цінності і переконання свого православного народу, який хоче мати в незалежній державі незалежну Церкву. А саме: Московський Патріархат виглядає як Церква з центром у державі-агресорі, яка напала на Україну і спричинила смерті тисяч українців. Керівництво УПЦ(МП) жодним чином не відмежовується від політики церковного центру в Москві. А політична позиція Російської Церкви віками перебуває під повним контролем держави – і в часи самодержавної Російської імперії, і в часи Радянської імперії, і в часи сучасної російської агресивної державної політики, направленої проти нашої Батьківщини України.
Виглядає на те, що жорстка і незмінна позиція Синоду УПЦ ігнорує бажання багатомільйонного українського народу: Православна країна (або країна із значним православним населенням) повинна мати свою власну Помісну Церкву, так само, як, завдяки підтримці Екуменічного Патріархату, Помісні Церкви є у братських Румунії, Болгарії, Греції, Польщі та в інших країнах. Тому православні українці, які перебувають у спільнотах поза євхаристичним спілкуванням зі світовим Православ'ям (УПЦ (КП) і УАПЦ) на ніяке приєднання до Московського Патріархату, як умову об'єднання Православ'я в Україні, як цього фактично вимагає РПЦ (і УПЦ(МП), як її складова), піти не можуть.
Повна несамостійність керівництва УПЦ(МП) у своїй церковній політиці, зокрема очевидна з візиту її делегації в Константинополь 23 червня цього року. Характерно, що УПЦ(МП) представляли, зокрема: митрополит Одеський Агафангел, походженням з Росії, який був єдиним на зустрічі у Вселенського Патріарха з двома панагіями – він багато разів демонстративно проявляв антиукраїнську позицію, не голосував у першому українському парламенті за незалежність України і неодноразово публічно вітав В. Путіна як президента Росії; митрополит Донецький Іларіон, чия резиденція знаходиться на окупованій території, який, таким чином, може бути не лише маріонеткою Росії, а й маріонеткою терористичного режиму так званої "ДНР"; відомий як прихильних крайнього російського консерватизму митрополит Кам'янець-Подільський Феодор. Зазначимо також, що політик В. Новинський, за кошти якого і з участю якого фактично відбуваються всі поїздки архієреїв УПЦ(МП) до інших Помісних Церков, якого вважають одним з найбагатших людей України, є росіянином за походженням і переважну частину свого життя до України ніякого відношення не мав, а українське громадянство отримав сумнівним чином кілька років тому з рук залежного від Росії президента Януковича, який утік з України в Росію і перебуває там. Цілком можливо, що руками цієї людини фактично здійснюється вплив Кремля в Україні і у Православ'ї зокрема.
Характерною ознакою ставлення до Екуменічного Патріархату в делегації є свідомо спотворений переклад членом делегації і перекладачем прот. Миколою Данилевичем слів Його Святості Патріарха Варфоломея про Константинополь як Церкву-Матір (Данилевич опустив у перекладі слова про Церкву-Матір). Згодом, намагаючись виправдатися, прот. Миколай назвав себе не перекладачем, а "товмачем", що можна перекласти як "інтерпретатор". Коментарі зайві…
Отже, ми констатуємо: частина керівництва УПЦ(МП), яка виступає начебто за дотримання церковних канонів і проти утворення Української Помісної Церкви, діє як політичний агент держави, що є агресором щодо України і перебуває з нашою країною у збройному конфлікті. Фактично, прокремлівська позиція діячів Російської Церкви (і УПЦ(МП) зокрема, як її частини) як виконавців політики держави-агресора суперечить не лише інтересам світового Православ'я, а і загалом християнським цінностям. Ми ж, українські православні, хочемо бачити нашу Церкву як сестру іншим Помісним Церквам, що перебуває з ними у християнській любові та взаємній підтримці, поза політичним впливом, особливо збоку сучасних імперій. Маємо щиру молитовну надію на підтримку вас, високодостойні владики і усього Екуменічного Патріархату.
Ми будемо раді можливості будь-яких контактів з представниками Екуменічного Патріархату з метою спільного пошуку шляху розвитку українського Православ’я".