Ще недавно я був оптимістом. Теологія в університеті здавалась потрібною та можливою (http://theology.in.ua/ua/bp/about_project/editor_column/37902/).

Теологія в університеті здавалась потрібною для Церков, для університетів, для богословів, для філософів, для України.

Без теології в університеті неможлива теологія християнська Україна. Неможливе торжество християнських ідеалів в житті суспільства. Неможливе віднайдення своєї ідентичності, своєї традиції, своїх цінностей.

Весь мій оптимізм, що укріпився після доповіді Блаженнійшого митрополита Володимира «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі» (http://theology.in.ua/ua/bp/theological_library/theological_doc/confessional_doc/38204/) розсіявся як дим після лекції Олександра Філоненко «Богословие в университете: возвращение?». Під час обговорення професор Василь Уляновський поставив головне питання: чи готові богослови та інституції до систематичних зусиль? Адже запровадження богослов'я як університетської дисципліни вимагає занадто багатьох речей, яких поки що не існує.

По-перше, необхідні фундаментальні підручники. Ніхто не питає чи має право на буття в університеті філософія. При всьому неоднозначному ставленні до філософії та філософів, ніхто не сумнівається в праві філософії бути університетською дисципліною. Просто заходимо в «Наукову думку». Дивимося на полиці із підручниками з філософії та з окремих філософських дисциплін. Всі питання відпадають автоматично. Якщо ж зайти в «Наукову думку» і спитати підручник з богослов'я, на Вас лише подивляться як на ненормального. У Львові Католицький Університет розпочинав із серії підручників. Сьогодні всім Філоненкам необхідно довести свою спроможність укорінити богослов'я в університеті виданням цілої серії підручників. Якщо такої серії не буде – не буде в цього богослов'я майбутнього. Саме про це говорив у своїй доповіді «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі».

По-друге, необхідне написання програм. Для написання програм необхідні кафедри. Необхідне системне планування всього процесу від бакалаврату до докторантури. Необхідні постанови ВАК про тимчасовий порядок захисту докторських дисертацій зі спеціальності «богослов'я». Взагалі необхідна практично нескінченна кількість документації. Професор Василь Ульяновський цілком правильно підняв питання: чи готові українські богословські Сократи та Цицерони написати всю цю документацію? У відповідь український богословський Сократ трошки пожартував про те, що він вже один документ написав.

По-третє, богослов'я в університеті має бути різноманітним. Поки що ж, за вірною оцінкою проф. В. Ульяновського, в університеті намагаються утвердитися ті із богословів, які говорять речі непринципові – діалог, спілкування, зустріч… Всі ті речі, які і так говоряться гуманітаріями. Всі ті речі, для обговорення яких достатньо богословського гуртка. Яке богослов'я потрібно університету? Як від гуртка перейти до серйозної проблематики? Як при цьому не втратити нічого – ні конфесійної визначеності, ні відкритості до діалогу. Методологічне питання могло б не стояти так гостро, як би був виконаний перший пункт і за рахунок підручників були б дані відповіді на всі першочергові питання.

Оптимізм Філоненка вступає в об’єктивну суперечність не тільки із скептицизмом проф. Василя Ульяновського чи нашим обережним песимізмом. Але також він вступає в суперечність із досвітом Українського Католицького Університету.

Повністю мої роздуми читайте в редакторській колонці на Богословському порталі (http://theology.in.ua/ua/bp/about_project/editor_column/39335/)