В Мюнхене состоялся международный симпозиум «Вызовы войны России против Украины и этические принципы устойчивого мира в Европе». 12–13 февраля в Мюнхенском университете ведущие международные эксперты обсуждали травматический опыт прошлого и современные проявления тоталитаризма, вопросы глобальной безопасности и ее этический контекст, как противодействовать российской агрессии и какими могут быть принципы достижения справедливого мира.
Об этом сообщает сайт УКУ.
Докладчиками стали ученые трех университетов-организаторов, а также представители научных институтов и сред из Украины, Германии, США, Австрии, Великобритании, Литвы, Польши, Хорватии, Чехии, которые представляли академические сферы богословия, дипломатии, права, истории, философии, политологии, социологии и других. По итогам симпозиума участники наработали и подписали обращение к участникам Мюнхенской конференции по безопасности 2024, которая запланирована на 16–18 февраля.
Ниже подаем полный текст обращения на языке оригинала.
«Просуваючи етичний вимір європейської безпеки»
Звернення до учасників Мюнхенської безпекової конференції 2024
від учасників симпозіуму «Виклики війни Росії проти України й етичні принципи сталого миру в Європі»
13 лютого 2024 року
Війна Росії проти України є трагічною ілюстрацією, що неосмислене і непокаране зло комуністичної ідеології і злочини радянського режиму неминуче вибухають війнами та стражданнями людей і цілих народів. Наша майбутня безпека залишиться крихкою та нетривкою, якщо ми будемо ігнорувати цю моральну дійсність і намагатися приймати безпекові рішення та стратегії незважаючи на неї. Безпекові стратегії повинні також враховувати релігійний та духовний виміри, розуміючи наскільки загрозливим може бути використання релігійних наративів у гібридній війні.
Уроки 1945 року нагадують нам, що воєнна перемога автоматично не забезпечує мир і поступ людства. Успіх – хай і частковий, як свідчать сучасні трагічні події – створення міжнародної безпекової інфраструктури та розвитку Західної Європи після Другої світової війни був зумовлений ментальною, моральною та військовою поразкою нацистської Німеччини і засудженням нацистської ідеології в Нюрнберзі. Закінчення Холодної війни не стало «кінцем історії», як вважали деякі інтелектуали, а лише перемир’ям, у тіні якого визрівала низка воєн (у Молдові, Грузії, Україні), спрямованих на відновлення російської імперії.
Демократичні суспільства не повинні бути лише споживачами безпекових благ, а передусім активними та відповідальними творцями безпекового простору. Безпека народжується через визнання гідності і прав людини як фундаментальних суспільних принципів та із готовності йти на жертви заради відстоювання цього вибору.
Наша візія і розуміння безпеки зазнають невдачі, якщо ми не будемо працювати над зціленням моральних ран минулого та відвернемося від моральних викликів сьогоднішнього дня. Безпекова стратегія, яка не інтегрує етичну інфраструктуру та легковажить важливістю плекання громадянських цінностей і чеснот, не має шансів стати міцною, тривкою та життєздатною. Без відповідного «морального клімату» безпекова архітектура не буде стійкою проти корозії і, зрештою, зазнає краху.
Тому учасники Симпозіуму закликають учасників Мюнхенської безпекової конференції 2024 року:
Визнати зусилля Росії з відновлення імперії найсерйознішою сучасною загрозою для Європи та світових демократій, яка вимагає колективної відповіді з боку європейських країн та їхніх союзників.
Забезпечити всю необхідну підтримку Україні для відновлення її суверенітету над своєю міжнародно визнаною територією та надати необхідну військову, політичну і фінансову допомогу, щоб Україна могла протистояти агресії Російської Федерації.
Визнати суверенне право України на членство в НАТО та підтримати її інтеграцію до Альянсу.
Визнати, що безпека ґрунтується на «силі закону», тоді як небезпека виникає з «закону сили». Без протидії російській стратегії «закону сили» та позбавлення її дієздатності, а також без відновлення міжнародної поваги до автентичного права, тривала безпека і мир залишатимуться недосяжними.
Визнати, що спроби демократизувати Росію лише за допомогою ведення торгівлі та фінансових механізмів, нехтуючи при цьому правами людини та трансформацією суспільної культури на основі поваги до людської гідності, призвели до зворотних наслідків. Без поваги до громадянських цінностей і чеснот, «business as usual» використовується як гібридна зброя, що уможливлює міжнародну агресію Кремля.
Зменшити шкоду від безпринципного «business as usual» підходу шляхом автоматичного ініціювання санкцій та надання допомоги країнам, які зазнали агресії, відповідно до Саміту ООН 2005 року. Посилити міжнародні санкції, щоб ефективно відстежувати порушників і запобігати ухиленню від відповідальності.
Розробити ефективні механізми протидії російській медіа- та інформаційній стратегії «нічого не є правдою і все можливо» як частини інструментарію гібридної війни. Це потрібно, аби сприяти громадській мобілізації, протидії ворожим наративам, утвердженню спільних цінностей та зміцненню рішучості у протидії російській агресії.
Визнати, що справедливий мир ґрунтується на прямій та завчасній протидії насильству і запобіганню порушенню прав людини. Тому міжнародну правову систему слід посилити для більш ефективного розслідування та притягнення до відповідальності російського політичного керівництва та військовослужбовців за воєнні злочини, злочини проти людяності та звірства проти України та українського народу.
Звернення підписали:
Маркус Фогт (Markus Vogt), Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (Мюнхен, Німеччина)
Олег Турій, Український католицький університет (Львів, Україна)
Клеменс Седмак (Clemens Sedmak), Університет Нотр-Дам (Саут-Бенд, США)
Володимир Турчиновський, Український католицький університет (Львів, Україна)
Желько Таніч (Zeljko Tanjic), Хорватський католицький університет (Загреб, Хорватія)
Мирослав Маринович, Український католицький університет (Львів, Україна)
Мері Еллен О’Конне (Mary Ellen O’Conne), Університет Нотр-Дам (Саут-Бенд, США)
Ян Томбінський (Jan Tombinski), Посол ЄС в Україні (2012-2016) (Польща)
Роберт Брінклі (Robert Brinkley), Посол Великої Британії в Україні (2002-2006) (Велика Британія)
Мартін Шульце Вессель (Martin Schulze Wessel), Університет Людвіга Максиміліана (Мюнхен, Німеччина)
Марек Місак (Marek Misak), Комісія єпископських конференцій Європейського Союзу (Брюссель, Бельгія)
Антуан Аржаковський (Antoine Arjakovsky), Коледж Бернардинів (Париж, Франція)
Андрій Михалейко (Andriy Mykhaleyko), Католицький університет Айхштетт-Інгольштадт (Айхштетт-Інгольштадт, Німеччина)
Тарас Добко, Український католицький університет (Львів, Україна)
Валерія Корабльова (Valeria Korablyova), Карлів університет (Прага, Чехія)
Крістіан Вальтер (Christian Walter), Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (Мюнхен, Німеччина)
Ірина Фенно, Український католицький університет/Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (Україна/Німеччина)
Юрій Щурко, Український католицький університет (Львів, Україна)
Андрій Костюк, Український католицький університет (Львів, Україна)
Оксана Кулаковська, Український католицький університет (Львів, Україна)
Світлана Хилюк, Український католицький університет (Львів, Україна)
Грег Левіцкі (Greg Lewicki), Міжнародне товариство порівняльного вивчення цивілізацій (Гданськ, Польща)
Мар’яна Буджерин (Mariana Bujeryn), Центр Белфера Гарвардської школи Кеннеді (Бостон, США)
Гелінада Грінченко (Gelinada Grinchenko), Університет Вупперталь/Харківський національний університет (Німеччина/Україна)
Алоїз Бух (Aloys Buch), Міжєпархіальна вища семінарія і навчальний центр (Лянтерсгофе, Німеччина)
Маркус Патенґе (Markus Patenge), Німецька комісія «Справедливість і мир» (Берлін, Німеччина)
Оксана Міхеєва, Український католицький університет/Центр східноєвропейських та міжнародних досліджень (Берлін, Німеччина)
Катрін Бек (Katrin Boeckh), Інститут досліджень Східної та Південно-Східної Європи (Регенсбург, Німеччина)