Свідоме змагання частини українського народу за свободу Дітей Божих іноді перетворюється на мучеництво, часто ісповідництво. Це дійсно є надзвичайні зусилля для осягнення благородної цілі, принесені сотнями тисяч і навіть мільйонами людей!

Таке шляхетне намагання самому перемінитися і допомогти суспільству перейти на якісні, прозорі і чесні міжлюдські відносини зударяється з агресивною силою вовків в овечих шкурах, які підло намагаються відстрашити і знеохотити простих людей від їх добрих намірів. Вони застосовують всі існуючі темні прийоми, щоб важкий туман і дурман далі прикривали дії Сатани, якого вони є співробітниками.

Св. Петро пригадує всім, що переслідування важке, але воно не повинно відстрашувати, бо в дійсності – це знак благословення Господнього, це вказівка на те, що боротьба зі злом твориться з успіхом! Його слово таке: «Бо коли і страждаєте за справедливість – ви щасливі! Їхньої погрози не бійтесь і не тривожтесь!».

Важливо зрозуміти, що причина і надія, яка дає силу на випробування, має бути внутрішньою, не зовнішньою. Це, для всіх людей, має бути відчуття глибокої сутності нашого буття і спадкоємства Дітей Божих, яке ми носимо з надією на Царство Небесне. Це має бути, для християн, усвідомлена присутність в нас самого Христа, – Він освятив кожну людину через своє воплочення в час Рождества.

Приклад за яким ми маємо прямувати є сам Ісус Христос, який проявив терпеливість у переслідуванні і мучеництві. Така витримка можлива кожному, християнові чи ні, через власне очищення. Потрібно ввесь час «просити доброго сумління в Бога», бо Йому все підкорене і Він зможе тоді нас підкріпляти своєю присутністю. Якщо в тому дусі діяти – мир Божий, що буде в наших серцях і в нутрі, штовхатиме нас до відповідної поведінки, і з можна буде постійно сповнювати головну заповідь: «ухилятися від зла і добро чинити, шукати миру, змагатися за нього».

Наслідок такого оптимізму та внутрішнього миру в боротьбі, такої нашої досконалої поведінки буде приведення наших переслідувачів до сорому. Важко може нам повірити в такий поворот подій, - що вони можуть мати таку здатність – паленіти з сорому за свої безстидні діла, але тут і криється інтрига Божого провидіння у світі, в часі і просторі! А далі тут і зможемо знайти ключ до нашої перемоги чи поразки.

Бо, Бог так сотворив людину, що вклав в неї закваску божества і здатність відчути її смак, та навернутися – хто в це вірить, той вірить в Бога, в Його безмежну силу і доброту і в те, що власна боротьба буде переможною тільки в Бозі. І це, що треба боротися в мирі і любові – це ключ до того, щоб Господь за нашим проханням допоміг відкритися серцям наших супротивників. Наш мир відданий в Божі руки стане миром їхнім, наверненням їхнім. Таким чином, це буде і наша заслуга, але в першу чергу це буде Божою волею і Його дією – саме те, чого ми так сильно хотіли і що неможливо нам було осягнути, настало! Це – творення одного Божого українського громадянського суспільства, в якому кожний діє так, щоб всім іншим було добре – для спільного добра, в якому гідність всіх Дітей Божих не стільки захищена, як підкреслена!

Сопричастя із люблячим Богом, який дає Життя, завжди було прагненням і завершенням кожної людини на Землі – це є потребою і наказом на нинішній день. Пам’ятаймо, що Бог – є Богом не мертвих, а живих, і зустрічатися з Ним треба через кожну людину, яку ми побачимо в нашій боротьбі! В такій вірі і переконанні ніяка жертва нам не страшна, бо життя в Бозі, завжди закінчується воскресінням!

Христос Раждається!