Серед духовенства УПЦ МП є такі, які обурені рішенням Синоду

Про це йдеться в заяві, опублікованій 18 травня на сторінці Голос духовенства.

Як йдеться в заяві, весь цей час священнослужителі і віряни Української Православної Церкви МП чекали слова Церкви, сподіваючись, що “рішення Священного Синоду, як органу управління у період між Соборами єпископів, зробить належну оцінку тієї кризи, у якій опинилась Церква завдяки безрозсудним і злочинним діям очільників РПЦ, та визначить орієнтири подальшого руху УПЦ у Вселенському Православ’ї”.

За їхніми словами, сподівання не виправдались, а численні звернення від єпархій навіть не були предметом обговорення на Синоді.

“Церковну спільноту обурило те, що Священний Синод у своїй Заяві ніяк не оцінив антихристиянські дії та висловлювання патріарха Кирила, єпископату та священників РПЦ, які відверто благословляють і пропагують війну проти українського народу, поділяючи з кремлівськими очільниками усю відповідальність за воєнні злочини”, – зазначають автори.

Також вони невдоволені, що Синод “не спромігся засудити дії тих священнослужителів УПЦ, які заплямували себе колабораціонізмом і відвертою підтримкою російської агресії. Така позиція наносить лише шкоду Церкві, оскільки УПЦ не відмежовує себе від злочинних дій її кліриків, які стали ганьбою в очах народу України”.

Вони наголошують, що пошуки винуватців серед вірян інших конфесій не ведуть до релігійного примирення.

“Натомість ми не почули ніякої конкретики у перспективах розгляду питань, що потребують нагального вирішення: не запропоновані заходи щодо відновлення єдності в українському та світовому Православ’ї, не оприлюднена позиція щодо можливості удосконалення канонічного статусу УПЦ, не визначені шляхи відновлення євхаристичного спілкування з тими Помісними Церквами, з якими воно було припинене раніше тощо. Ігнорування цих проблем буде, на нашу думку, ще більше заганяти Церкву в глухий кут ізоляції в суспільстві”, – зазначають священики.

Вони закликають “усіх тих, хто зацікавлений у єдиній і неподільній Українській державі, хто вболіває за долю Церкви Христової, розпочати широкий діалог української влади, усіх гілок українського Православ’я та Вселенської Патріархії з метою подолання внутрішніх суперечностей і вироблення спільного шляху розвитку Церкви”.