Блог Богдана Панкевича_image

Блог Богдана Панкевича

Шлях до екуменізму

07.10.2009, 10:54
Соціальний екуменізм – це коли віруючі роблять добрі справи разом, без поділу на конфесії. Також і Церкви тоді роблять справді добро, коли здійснюють це спільно. Або, принаймні, роблять це не для власної реклами чи демонстрації переваг власне своєї конфесії.

Соціальний екуменізм – це коли віруючі роблять добрі справи разом, без поділу на конфесії. Також і Церкви тоді роблять справді добро, коли здійснюють це спільно. Або, принаймні, роблять це не для власної реклами чи демонстрації переваг власне своєї конфесії.

Минулого року під час 1-го екуменічного тижня роздали працю кардинала Вальтера Каспера «Підручник з духовного екуменізму». Я захланно кинувся читати, але дуже швидко розчарувався. Екуменізм там поданий у вигляді гомеопатичних доз, мікрокроків, які можуть робити (які дозволено робити?) католикам разом із вірними інших конфесій.

Якщо перша особа, керівник екуменічного напрямку всієї Католицької Церкви демонструє такі підходи, то що очікувати від інших? Це явний ізоляціонізм, так до екуменізму ми не дійдемо ніколи. Старше, традиціоналістське покоління душпастирів все ще сидить у своїх конфесійних окопах кругової оборони. І не може зрозуміти, чому ці окопи вже майже спорожніли, куди ж це поділися всі вірні?

А вірні порозходилися хто-куди. Декотрі гуляють собі поміж окопами в обнімку із вірними інших окопів-конфесій. Але більшість із них, на жаль, взагалі пішли геть – у матеріальний світ без Бога. Бо перестали розуміти і сприймати своїх пастирів-наставників, принаймні, перестали вважати їх своїми мудрими проводирями.

Основні кошти наші Церкви все ще витрачають на побудову храмів – великих, дорогих, багато оздоблених. Інвестуємо у матеріальні храми і майже не інвестуємо в духовні. Бездомні, сироти, інваліди і престарілі не є об’єктами першочергового зацікавлення парафій.

Без живої, активної віри ці новозбудовані храми можуть через кільканадцять років так само спорожніти, як це сталося із костелами і кірхами у багатих європейських країнах.

Екуменізм – це також і боротьба із закостенілістю ідеологій всіх конфесій та їхньою діяльністю, спрямованою перш за все на доведення власних переваг, а не на прославу Господа. Однак справжня, жива Віра в Бога не може бути конфесійною, вона може бути лише екуменічною.

Сміливий виступ православного француза Антуана Аржаковського українською мовою на відкритті 2-го соціального екуменічного тижня вселяє надію. Це був власне заклик до подолання бар’єрів розділу. Адже не мікрокроки чи гомеопатичні дози потрібні, а голосний крик пробудження і гостра боротьба із віковою закостенілістю та пережитками всіх без винятку конфесій. Якщо такі викладачі, як пан Аржаковський, вчитимуть наших богословів не лише в УКУ, а й у конфесійних семінаріях та академіях, то екуменізм буде мати перспективу. А кардиналам минулої епохи міжконфесійного протистояння час подумати про пенсію.

Останні новини