Слово Блаженнішого Мирослава Івана на відкриття Синоду владик Української Греко-Католицької Ієрархії

Українська Греко-Католицька церква, як і вся Христова Церква – за словами Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького – потребує людей, що мали б у собі глибоку свідомість мудрости свого стану, щоб сповняли все, чого Бог бажає, розуміли свої обов’язки і виконували їх так, як треба і як належить на славу Божу і добро повірених їм душ.

Високопреосвященні і Преосвященні Владики!

В ім’я святої, єдиносущної і животворящої Тройці, Отця і Сина, і Святого Духа – оцим відкриваю Синод Єпископів Помісної Української Греко-Католицької церкви. Немає сумніву, що кожен з нас усвідомляє важливість цього збору і високу відповідальність наших рішень та напрямних, бо стоїмо на порозі небувалих подій в історії світу і нашого Українського народу.

Помолившись учора спільно в соборі Святої Софії, Сьогодні збираємося ми – Владики Помісної Української Греко-Католицької церкви з України і поселень – вже вдруге, щоб намітити шлях на майбутнє, забезпечити тривалість її проводу і почати новий етап її утвердження на землях нашої батьківщини України. Наша церква більше ніж будь-коли потребує святих і великих мужів-провідників, яких вела б Божа Премудрість.

На цьому переломному Синоді ми шукатимемо шляхів і людей, що мали б мудрість Божого уподобання, щоб у житті уміли те, що Богові миле: гаряче бажати, мудро шукати, у правді визнавати і досконало виконувати на славу й честь святого Божого імени.

Українська Греко-Католицька церква, як і вся Христова Церква – за словами Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького – потребує людей, що мали б у собі глибоку свідомість мудрости свого стану, щоб сповняли все, чого Бог бажає, розуміли свої обов’язки і виконували їх так, як треба і як належить на славу Божу і добро повірених їм душ.

Більше як коли-небудь потребуємо людей, що шукають і знаходять мудрість Божих доріг і ходять стежками святої Божої волі. Тому просимо Тебе Господи: “Дай нам мудрість поводження і неповодження, щоб ми вміли не вивищатися в одних і не упадати в інших; мудрість радости і мудрість смутку; нехай тішимося лише тим, що до Бога веде, засмучуємося лиш тим, що від Бога віддалює. Дай нам мудрість всього, що переминає і всього, що триває; нехай перше в наших очах маліє, а друге росте; мудрість праці та мудрість відпочинку; нехай нам буде розкішшю праця для Бога, а втомою відпочинок без Господа”.

Духовний провідник Церкви і народу має посідати мудрість щирого і простого наміру, мудрість простоти, мудрість щирости. Його серце має звертатися до Господа й у всьому Його шукати упродовж життя.

„Син Чоловічий прийшов не щоб йому служили, але щоб служити і дати життя своє як викуп за багатьох" /Мт. 20,28/, отож треба нам мати мудрість послуху для Божого закону, для Христової Церкви.

„Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне" /Мт.5,3/. Спільно, отже, з нами молиться Митрополит Андрей: „Дай нам мудрість убожества, щоб ми ніколи не оцінювали дібр інакше, як відповідно до їх дійсної вартости; мудрість чистоти відповідно до нашого стану та покликання; мудрість терпеливости, мудрість покори; мудрість веселости і поваги, мудрість Господнього страху; мудрість правдомовности і добрих діл. Будьмо терпеливими без ніякого нарікання, покірними без найменшого удавання, веселими без невмірного сміху, поважними без суворости; щоб ми боялися Тебе, Боже, без спокус розпуки; щоб ми були правдомовні без тіни двоязичности; нехай наші добрі діла будуть вільні від самоуподобання”.

Благорозумних пастирів нам треба, щоб мали мудрість ближніх у потребі заетерігати від самовивищення; щоб будували словом і ділом без лицемір’я; щоб мали мудрість чуйности, уваги й обережности, і щоб не зводила їх на бездоріжжя ніяка пуста гадка. Благородних мужів нам треба, яких ніколи не повалить ніяке брудне й недостойне захоплення. Людей з мудрістю правости шукає паства України; таких, яких не зводить з дороги обов’язків ніякий самолюбний намір.

„Дай мудрість мужества і сили – молився Велетень Святоюрської Гори, – нехай нас не звалить ніяка буря; дай нам мудрість свободи, нехай нас ніколи не поневолить ніяка насильна пристрасть!”

Нехай зішле нам Господь людей, що мають мудрість богословських чеснот і моральних чеснот: віри, надії, любови, розважності, побожності, стриманості і мужності: „Дай нам, Боже, мудрість Апостолів, мудрість Мучеників – молився Слуга Божий Андрей; дай мудрість священничу й душпастирську, мудрість проповідників і вчителів, мудрість служителів святих Тайн, мудрість євхаристійну і мудрість таїнственну – мудрість молитви і душевного зріння, а передусім, Господи, дай нам мудрість сердечного розкаяння і несовершенного і совершенного жалю, дай мудрість пізнання себе в нашій немочі і злобі; мудрість умертвлення і посту; мудрість відречення й пожертвування себе; мудрість жертви і мудрість хреста”.

І, врешті, помолімся всі разом: “Боже, дай нам ту мудрість, що згідна з святими Твоїми намірами веде до злуки Церков під одним зверхнім пастирем, Вселенським Архиєреєм; дай нам мудрість те діло святого з’єднання цінити, любити, для нього й життя посвятити; нашого східнього обряду придержуватися, його відновляти й розвивати; дай мудрість Отців святої Східньої Церкви і всіх великих церковних Учителів; мудрість великого Твого Апостола Павла, щоб ми бодай його послання добре розуміли та вміли їх пояснювати Твоєму народові; дай нам мудрість першого Твого Намісника, щоб ми розуміли наміри Твого Божого Провидіння, що рядить Церквою через Римських Архиєреїв, мудрість послуху їм та Вселенській католицькій церкві; мудрість церковної історії та богословії, дай нам ту мудрість, що нам і нашому народові найбільше невистарчає, тобто мудрість правдивого вдоволення і правдивого щастя”.

Дорогі Владики! З цим заповітом і напрямними Отців наших відкриваю цей Синод Єпископів Помісної Української Греко-Католицької Церкви, від якого залежатиме майбутня доля наших вірних у Ріднім Краю і на поселеннях. Нехай єдність і смиренномудріе панує між нами, і нехай дух Святий просвітить уми і серця наші.

Ватикан, 4 лютого 1991 р. Б.

+ Мирослав Іван Кардинал Любачівський
Глава Української Греко-Католицької Церкви
Верховний Архиєпископ Львова Українців

Cинод проходив у Римі, 3-10 лютого 1991 року. Він став органічним продовженням зустрічі всієї єрархії УГКЦ в червні 1990 р. Синод займався справами перерозподілу єпархій в Україні, підготовкою до Євхаристійного Конгресу, святкування 400-ліття Берестейської унії тощо. 9 лютого члени Синоду зустрілися з Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Подаємо матеріали цієї зустрічі.

Передрук за виданням: "Добрий Пастир" (вид-ня Івано-Франківської греко-католицької єпархії). - 1991. - №1. - С. 5-17.