Хоч тема папського документа з нагоди 44 Світового Дня суспільної комунікації більше стосується священнослужителів та містить в собі вказівки того, як вони можуть користати із комунікації і цифрового світу, все ж маємо нагоду роздумати над цим питанням в українському контексті.

Частина людей в нашому суспільстві сприймають священиків, як світських, так ієромонахів як осіб, зайнятих душпастирськими справами. Рідко хто з пересічних людей може уявити, що священнослужитель може активно проповідувати в світських мас-медіа і приділяти цьому багато часу. Причина проста – духовні особи рідко там появляються, тому що більша частина Церков і релігійних організацій України не розробляють стратегію інформаційного впливу на суспільство. Якщо вона і є, то часто не враховує реалії сприйняття інформації сучасною аудиторією. Пояснювати зараз потрібність такої стратегії немає сенсу, адже це питання неодноразово висвітлювалося також на РІСУ. Зверну лише увагу на такий важливий момент: сьогодні в Україні активна присутність священнослужителів в сфері комунікації (вона не обмежується лише традиційними ЗМІ: друкованими, радіо, телебаченням, а включає в себе Інтернет, рекламу, книги та багато іншого) додала би оптимізму багатьом людям. Іноді і самих медіальників присутність священнослужителів в ефірі чи на шпальтах видань аж ніяк не влаштовує...

Вислів із послання – «служіння Словом» – якнайкраще пояснює необхідність священичої присутності в комунікаційній сфері. Адже це слово як в пресі, так і аудіовізуальних ЗМІ може обнадіяти тих, які зневірилися у владі, не бачать перспективи завтрашнього дня, врешті, тих, які розчарувалися у всьому. Інше питання, що не кожен священнослужитель має таланти до виконання такого служіння і тому цілком очевидно, що власне від керівників Церков залежить те, які кадри будуть залучені до виконання інформаційного служіння. Хоча зустрічаємо сьогодні в Інтернет-просторі таких духовних осіб, які не чекають вказівки «зверху» і активно працюють для поширення правдивих цінностей і застерігають свою паству перед небезпеками і спокусами сучасного світу. Відрадно, що частина священнослужителів присутня у блогах та на форумах, де вони відстоюють точку зору у світлі вчення конкретної релігійної організації.

Хотів би звернути увагу ще на таке твердження Бенедикта XVI: «Завдяки сучасним засобам інформації священик зможе показати життя Церкви й допомогти людям відкрити правдиве обличчя Христа сьогодні, поєднуючи вміння доцільного і вмілого використання  цих засобів…». Українська журналістика, як показують думки експертів і науковців, хибує творенням автентичного обличчя Церкви і назву бодай один із найпоказовіших прикладів – цикл сюжетів «У Бога за пазухою» на популярному українському телеканалі «1+1». Чи ми прочитали чи почули бодай якісь поважні коментарі на загальноукраїнському рівні власне з боку представників тих релігійних спільнот, про які йшла мова у цих сюжетах? Тому доцільне і вміле використання сфери комунікації з боку сучасних священнослужителів мало би протидіяти фальшивим і упередженим повідомленням, коментарям, статтям, репортажам, телесюжетам на релігійну тематику тощо.

Окремо папа говорить про завдання богопосвячених осіб у сфері комунікації, одне з яких передбачає вказувати на знаки, «необхідні для пізнання Господа» людям, які живуть в «цифрову» епоху. Ми зустрічаємо сьогодні в кіберпросторі погляди ченців, які формують переконання, що Бог присутній також у період глибоких технологічних змін, важливо, щоб людина не творила фальшивих ідолів у «цифровому» світі і пам’ятала про світ духовний.

Цьогорічне папське послання, присвячене ЗМІ, містить ще немало цікавих думок, проте автор обмежився яскравими і наближеними до реалій нашого суспільства.