Сьогодні Східна Церква вшановує пророка Наума, свідка Божого гніву супроти тираній

01.12.2024, 13:20
Культура
Пророк Наум. З Менологіону Василія ІІ - фото 1
Пророк Наум. З Менологіону Василія ІІ
1 грудня – день пам’яті пророка Наума. Популярні дописи в мережі про це свято, головними турботами яких є: «що в цей день робити» (а ще краще — «не робити») та «у чому святий помагає», називають його Наумом-розумником, проголошують покровителем освіти, цитуючи народну приказку «Наум наведе на ум». Але зв’язок цих вірувань з пророком Наумом не більший, ніж маку з Макавейськими мучениками.

Пророкові Науму належить одна із книг корпусу 12 малих пророків Старого Завіту. Зазвичай найвірогіднішу інформацію про старозавітного пророка містить сам біблійний текст. На відміну від Авдія, Наум в епіграфі вказує дані про себе: «Пророцтво про Ніневію. Книга видіння Наума з Елкошу» (Наум. 1, 1).

Місто, звідки походив пророк, важко ідентифікувати. Існують версії, що воно могло бути в Юдеї або Галилеї (відомий у Новому Завіті Капернаум – «місто Наума»), або поблизу м. Мосула в сучасному Іраку, де сьогодні почитають могилу пророка, а у VII ст. до Христа, коли Наум здійснював свою місію, це була місцевість неподалік Ніневії.

Епіграф книги пророка Наума не містить посилання на отримане від Бога слово, що характерне для більшості старозавітних пророків, — він зразу переходить до головного об’єкта пророцтва – Ніневії. Як столиця Ассирійської імперії, що підкорила багато тогочасних народів, в тому числі й Північне царство Ізраїлю, це місто на початку VII ст. до н.е. процвітало та славилося значною військовою потугою.

Пророк Наум передбачає про нього щось цілком неочікуване – «горе місту крови, повному брехень, грабіжницькому» (Наум. 3, 1). Місто, яке поширювало довкола себе насильство, руйнування, смерть, само впаде жертвою спустошника. Його народ, військо, купців, урядовців, які пишалися своєю могутністю, пророк прирівнює до гусені, сарани, стрибунців, які від подуву вітру чи від сонця зникають. Бо справжнім володарем історії є Бог.

У пророцтві Наума він виступає як справедливий Суддя щодо тих, хто чинить кривду і не кається. «Господь – ревнивий Бог і месник! Господь відплачує, він повний гніву. Господь своїм противникам воздає, він плекає на ворогів своїх обурення» (Наум. 1, 2).

Не відкидає пророк і Божого милосердя, але лише до тих, хто на нього надіється: «Господь – благий, твердиня в день смутку, і знає тих, що на нього уповають» (Наум. 1, 7). Пригнобленим, в тому числі й Ізраїльському народові, Бог через пророка Наума обіцяє визволення, але до поневолювача милосердя не матиме. «Господь довготерпеливий і силою великий, але без кари винного не залишає» (Наум. 1, 3).

Пророк Наум каже до Ніневії: «Хіба ж ти ліпша від Но-Аммону, що був розлігся на ріках, що воду мав навколо себе, що валом йому було море, і море було йому муром» (Наум. 3, 8). Ця згадка дозволяє визначити доволі точні межі пророцтва. Єгипетське місто Теби (Но-Аммон) було зруйноване 662 р. до н.е. А саме пророцтво щодо падіння Ніневії від рук халдеїв справдилося 612 р. до н.е. Тож приблизно між цими роками пророкував Наум.

Богослужіння 1 грудня підкреслюють богонатхненність Наумового пророцтва, а його самого оспівують як просвітителя тих, котрі затьмарені оманою. «Зорею живоначальної Тройці обожений, пророче Науме, ніневитянам загрозу запустіння провістив єси сяйвом Духа» (тропар святому).

Більше про особу Наума нічого достовірного не знаємо, як і про те, чому саме на 1 грудня припадає день його пам’яті. Ця дата зафіксована у Константинопольському Синаксарі (Х ст.), який також додає, що помер пророк Наум природньою смертю в сорокап’ятирічному віці. Зрозумілою залишається закономірність поміщення дня пам’яті пророка у Різдвяному пості як одного з тих, котрі передбачали прихід Сина Божого на землю.

З Константинополя вшанування пам’яті пророка Наума 1 грудня перейшло і до Русі. Оскільки з першого дня зими через зменшення домашніх обов’язків діти починали навчання, то й закріпився цей зв’язок у народній свідомості Наума з освітою, а гра слів «Наум – на ум» забезпечила міцну вкоріненість цього переконання в колективну свідомість.

Головне ж посилання, яким Наум «напоумляє» всі майбутні тиранії, висловив св. Єронім у своєму коментарі на книгу пророка: «Що б не було сказано про Ніневію, буде проповідуватися образно супроти усього світу». А закономірність, що кожний спустошник сам буде спустошений, неодноразово справдиться протягом усієї історії, в якій вирішальне слово завжди належить Богові.


Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.