«Покайтесь, бо Небесне Царство близько», - почав свою проповідь і спасенну місію цими словами Ісус після хрещення в Йордані, після 40-ка денного посту в пустині і спокус диявола. І по сьогодні цей заклик Христа є тією самою мірою важливий для всіх, хто хоче і прагне спасіння. Необхідне тільки правильне розуміння цього священного і спасенного акту, глибоке переосмислення свого правдивого гріховного стану, рішуче намірення і відповідна дія в поборенні конкретних гріхів, пристрастей і пороків. З гріхами якби простіше. З них висповідатися, відбути накладену покуту і намагатися їх більше не допускатися. А ось пристрасті значно трудніше побороти. Якщо протягом довшого часу вони стали привичкою чи ніби другою природою. Але ж не існує іншого шляху очищення свого серця, тобто переродження в нову людину.
Великий святий вчитель духовного життя авва Доротей стверджує, що всі наші кризи від наших ненаситних пристрастей, які роблять нас своїми рабами. З їх великої кількості він виділяє три: ласолюбство, славолюбство і грошолюбство. Вони і є коренем всіх наших бід. Жахливими і згубними є пристрасті жадібності і захланності, які відкидають всяку мудрість і поміркованість. Цікавий і повчальний випадок, як один пацієнт прийшов до лікаря по лікарства від жадібності. «Але побільше, побільше дайте мені», - просив він.
Духовно-моральна криза. Все частіше чуємо або читаємо це словосполучення, хоч духовність і моральність це різні поняття. Згідно світських енциклопедичних словників і довідників, духовність – це розвинутий інтелект, культура, освіта, просвіта, ерудиція, вміння себе поводити, моральність. Від першого джерела розуміння духовності відійшли навіть Церкви, а особливо на Заході. Наприклад, навіть конференції, які збирають представників християнських Церков під цілком зрозумілим гаслом «Спасіння сьогодні» обговорюють проблеми бідних, переселенців, хворих, інвалідів, безробітних, тощо. А про спасіння від гріха і мови немає. Ось де причина і корінь повного змирщення. Чи не всю свою діяльність християни на Заході, а тепер уже великою мірою і в нас в Україні направляють на скоропроминаючі земні цінності. Так, є ще катехизація (пізнавальні теми про Спасителя, Його науку і науку Церкви) і допомога бідним (соціальна сфера діяльності). Але хто ж тоді має і буде боротися з гріхами, через які, власне, і походять всі кризи і біди в нас та й у всьому світі. Через гріхопадіння наших прародичів прийшло у світ всяке зло і смерть. Спаситель вказав на шлях спасіння через покаяння. І пройти його – це повернутись до раю, до Царства Небесного на землі про яке молимось у молитві «Отче Наш». Та спочатку необхідно очистити своє серце від гріховного бруду і тоді, як відкрив нам Господь, самі станемо вмістилищем і носієм цього Царства.
«Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих»,- відповів спокусникові Спаситель на його лукавий закид.
Хліб земний, як і все земне, для короткотривалого земного життя. А вічне Боже Слово – для вічності. Ось і вся різниця між Божими і людськими, небесними і земними, вічними і скоропроминаючими цінностями. Звичайно, вибираймо Божі, небесні і непроминаюче цінності.
Та сьогодні на заваді правильного вибору, як ніколи досі, нам з шаленим тиском через весь інформаційний простір нав’язують фальшиві цінності. І їх називають загальнолюдськими духовно-моральними цінностями. Але це повний абсурд і нонсенс. До речі, вони дуже легко, як і всяке зло (чи не дивно чому?) сприймаються. (Все від диявола дуже легке і бажане. А чому?) Вони такі бажані і любі чи не всім нам, бо пропонують і пропагують рай на землі, та, на превеликий жаль без Бога, і тому вони фальшиві. Хіба може бути рай без БОГА-ТВОРЦЯ???
А яке щастя прожити життя в найбільших статках, комфортах, ніколи не хворіти і не мати найменших клопотів і переживань, якщо – по смерті ми безповоротно зникаємо на вічно?! Але хто, і коли придумав і затвердив так звані загальнолюдські моральні цінності, як обов’язкові для всіх??? Згідно науки св.ап.Павла закони духовного життя (совісті, або вміння відрізнити добро від зла) вкладені в людину Творцем. І є незрівнянна різниця між об’явленням Творця і недолугими домислами нещасного творіння – нас грішних людей.
Так, є духовність і моральність в юдаїзмі, буддизмі, індуїзмі, мусульманстві і навіть в атеїзмі. Але яким мірилом їх міряти і рівняти з об’явленням Сина Божого? Істинною духовністю і Його євангельською моральністю є СОПРИЧАСТЯ СВЯТОМУ ДУХУ БОЖОМУ, яке звершується через покаяння. І воно не припускає ніякої найменшої тіні гріха і зла. В цьому важливим і вирішальним є не лише ревне сповнення Заповідей Божих, але й поборення і позбавлення всіх пристрастей і пороків, про що не говорять і до чого не закликають загальнолюдські і всіх релігій духовно-моральні принципи.
Наприклад, хто так наполегливо, постійно і нещадно критикує і закликає, навчаючи, як це здійснити всі прояви гордині, заздрості, черевоугодництва, блуду (навіть в помислах), образ, гніву, злопам’ятства, злорадства, осудження, очорнення, підступності, марнославства, славолюбства, захланності, лицемірства, улесливості (підлещення), дволичності, лукавства, всякого обману і фальшування??? А натомість, ця християнська духовність і євангельська моральність закликає бути слугами для всіх, здобути мир, смирення, покору і навіть (!!!) любов до ворогів. Чи могла б людина придумати цю заповідь любові? Ні! І ніколи!
Святий Йордан. Сьогодні твої води гідно заступив твій Творець. Твоя свята вода і по нині являє цілющу Божу силу. Та Божим Святим Духом, як невгасимим вогнем любові, сам Спаситель світу і сьогодні і до кінця буде спалювати всяке зло і гріх. То ж покаянням ввійдімо в це спасенне полум’я, щоб вийти з нього чистими і святими.