Протоєрей. Батько домашньої Церкви. Мрійник про Єдність Христової Церкви. Професор УКУ. Учасник відеоканалу "Християнин чи бандит?".
Був на одному семінарі "Таїнство Сповіді як духовна терапія в Східному богослов'ї" і сподівався почути роз’яснення про деякі явища, пов’язані із таїнством Сповіді, які поширені в Церкві Христовій, що у Львові! Ці факти мене турбують, бо видаються альтернативою до навчання Церкви про святі Таїнства, тобто не християнською практикою, яка вкоренилася серед деяких громад! Оскільки не отримав відповіді на свої сумніви на даному семінарі, то визначив, що проблеми поширені, значить варто спільно шукати правди!
Був на одному семінарі "Таїнство Сповіді як духовна терапія в Східному богослов'ї" і сподівався почути роз’яснення про деякі явища, пов’язані із таїнством Сповіді, які поширені в Церкві Христовій, що у Львові! Ці факти мене турбують, бо видаються альтернативою до навчання Церкви про святі Таїнства, тобто не християнською практикою, яка вкоренилася серед деяких громад! Оскільки не отримав відповіді на свої сумніви на даному семінарі, то визначив, що проблеми поширені, значить варто спільно шукати правди!
Ось кілька явищ пов’язаних із Сповіддю, які часто зустрічаю:
Канонічне право – ось, що пише про частоту Сповіді:
Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ) – тобто для Української Греко-Католицької Церкви: Кан. 719 – Той, хто сам свідомий тяжкого гріха, повинен, по змозі, якнайскоріше приступити до святої тайни покаяння; усім же вірним настійно доручається часто приймати цю святу тайну, особливо в часи посту й покаяння, яких треба дотримуватись у власній Церкві свого права. Кодекс Канонічного Права (Західної Церкви) (ККПЗЦ) – тобто до Римо-католцької Церкви: Кан. 988 – § 1. Христовий вірний зобов'язаний сповідатися – із зазначенням і виду, і кількості – у всіх тяжких гріхах, скоєних після хрещення, ще не відпущених безпосередньо владою ключів, даної Церкви, і не відкритих в індивідуальній сповіді, які він усвідомлює після ретельного іспиту сумління. § 2. Христовим вірним рекомендується сповідатися і в простих гріхах. Кан. 989 – Після досягнення свідомого віку кожний вірний зобов’язаний хоча б раз на рік вірно сповідатися у всіх своїх тяжких гріхах. |
Канонічне право – ось, що пише про частоту Євхаристії:
Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ) – тобто для Української Греко-Католицької Церкви: Кан. 708 – Місцеві Ієрархи і парохи повинні дбати, щоб вірні якнайстаранніше були навчені про обов’язок приймати Пресвяту Євхаристію в небезпеці смерті і в часи, встановлені найхвалебніщою традицією або партикулярним правом власної Церкви свого права, особливо ж у Пасхальний час, коли Христос Господь переказав євхаристійні таїнства.
Кодекс Канонічного Права (Західної Церкви) (ККПЗЦ) – тобто до Римо-католицької Церкви: Кан. 920 – § 1. Всякий вірний зобов’язаний після того, як він був посвячений у таїнство Пресвятої Євхаристії, приймати священне причастя хоча б раз на рік. § 2. Цей припис має виконуватися в пасхальний час, якщо тільки по справедливій причині він не буде виконаний в інший час протягом року. |
Цей мій роздум немає логічного завершення. Шукаю відповіді на ці болючі теми, бо так склалося, що іноді сповідаю по шість годин на день і бачу безпросвітність одних і тих самих проблем. Пропоную в першу чергу провести лікбез серед пресвітерів, бо чомусь думаю, що від їхнього одностайного розуміння цих тем залежить і конкретне просвічення вірних.