Теодицея або дикість? Кілька слів про "віру", замішану на страху
Святійший Патріарх Московський і всєя Руси Кирило не тільки не відмовився від своїх слів, що Бог допустив катастрофу на Чорнобильській атомній електростанції, але й зробив нову заяву: друга світова війна, мовляв, була судом і карою Божою за віровідступництво та святотатство всього народу.
Його приклад, на жаль, наслідується в Україні. У пресі з’явилося повідомлення, що й Святійший Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет твердить, ніби Бог допустив другу світову війну, щоб навернути людей до віри.
Боляче чути такі домисли про досконалого Бога.
Чи дозволить собі віруюча, моральна людина допустити здійснення зла, знаючи, що може його відвернути? Звичайно, ні. То як можна приписувати Богові сприяння творенню зла через його бездіяльність? Чи досконале таке уявлення про Бога?
Поміркуємо далі. Як може війна «навернути людей до віри»? Людина, перелякана смертю, ненавистю та іншими безумствами війни, дійсно, зберігає здоровий глузд і взагалі залишається людиною завдяки вірі. Однак зберігають віру ті, хто її мають.
Війна починається і продовжується внаслідок масової втрати віри, безумного прагнення насильства, коли народ перетворюється на розлючене агресивне стадо, придушує індивідуальність та вимагає від усіх людей самопожертви заради знищення демонізованого ворога.
Безумство є суть будь-якої війни і не може бути джерелом віри. Так само, віра не може базуватися на страху. Навпаки, віра долає безумство, страх та інші форми зла, що втілює собою війна.
«Червоний терор», кривава розправа більшовиків над православною церквою та іншими віруючими, був не менш жахливим безумством, ніж друга світова війна. Якщо Святійші Патріархи мають достатньо мудрості, щоб не стверджувати, що Бог допустив «червоний терор», тоді навіщо вони приписують «Божому промислу» другу світову війну та Чорнобильську катастрофу? Невже для того, щоб люди перелякалися і в сліпому безумному страху шукали порятунку в їх Церквах?
Чи усвідомлюють Святійші Патріархи, що подібні спроби примітивної маніпуляції почуттями відвертають від Бога розумних людей і дискредитують релігію як таку?
Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил пояснює, що кара Божа – це «не прояв деспотизму і жорстокості», але «явлення Божественної правди та справедливості, любові Божої до людей в ім’я їх виправлення».
Концепція кари полягає у тому, що зі страху перед карою люди не чинитимуть злочини. Отже, і тут Святійший Патріарх вбачає у страху фундамент віри, «явлення Божественної правди та справедливості, любові Божої до людей в ім’я їх виправлення».
Бог любить людей, тому... примушує себе боятися?! Чи досконале таке уявлення про Бога?
Я вирішив остаточно розібратися у цьому питанні. Протягом наступних двох місяців чекаю на Ваші думки стосовно контроверсійних декларацій православної теодицеї і, загалом, щодо того, чи морально вбачати добру волю Бога у проявах зла, таких, як війни та катастрофи, що спричиняють смерть. Кожну обгрунтовану позицію буде враховано у висновку, що планується до оприлюднення в жовтні.
