У Сетомаа помер відомий монах. Національність - секрет
На Благовіщення помер сторож Псково-Печерського монастиря, схиієродиякон Андроник (Шаруда) - українець, який врятувався від Голодомору-1933. Рідний монастир покійного монаха розташований на сетоській території Естонії, анексованої сталіністами на користь Російської Федерації 1944 року. Про це тепер не прийнято згадувати в офіційних документах РПЦ та самої РФ. Як і про національність "українець" - у стосунку до мешканців монастиря.
На Благовіщення помер сторож Псково-Печерського монастиря, схиієродиякон Андроник (Шаруда) - українець, який врятувався від Голодомору-1933. Рідний монастир покійного монаха розташований на сетоській території Естонії, анексованої сталіністами на користь Російської Федерації 1944 року. Про це тепер не прийнято згадувати в офіційних документах РПЦ та самої РФ. Як і про національність "українець" - у стосунку до мешканців монастиря.
Схиієродиакон Андроник народився під час Голодомору в українському селі Спаське Новомосковського району, що в Дніпропетровській області. Це старовинне козацьке поселення славетної Самарської паланки Війська Запорізького. Батькові Михайлу - нащадку козаків - вдалося вберегти новонародженого Івана від убивства голодом, яке широко практикували російські комуністи на території України.
Вперше на територію фіно-угорської країни Сетомаа Іван Шаруда (світське ім'я покійного) потрапив після відбуття повинності в окупаційній совєцькій армії - 1968 року. Став послушником Псково-Печерського монастиря, нещодавно вилученого зі складу Естонської Православної Церкви на користь Московської Патріярхії. Проте вже за рік послушник Іван змушений був повернутися в Україну, де доглядав за немічним батьком і служив при сільській церкві св. Іоанна Богослова.
1977 року він знову рушає до Сетомаа, де залишається мешканцем монастиря до кінця життя. Монах Андроник заслужив добру славу у братії монастиря, його любили паломники. Саму смерть Андроника (Шаруди) адміністрація обітелі зарахувала у "важнейшие события монастырской жизни".
На жаль, в офіційних повідомленнях монастиря та всієї РПЦ про смерть монаха Андроника жодним словом не згадано його українське походження - нібито це неістотна деталь. Понад те, православні видання РФ в численних некрологах уникали самого слова "Україна", подаючи довідку про місце народження покійного нарочито просто - лише село Спаське Дніпропетровської області. Але якої країни?
Виглядає так, що в структурах Московської Патріярхії діє негласне правило - уникати понять "українець" та "Україна", особливо ж в стосунку до людей духовного стану, що служать в РФ. Наразі невідомо точно: чи залишилися серед братії Псково-Печерського монастиря українці? Однозначно - про це знають у самій РПЦ. Однак збагнути це із відкритих джерел досі неможливо - хіба що за даними про територіяльне походження монахів або за їхніми прізвищами.
Натомість випадки, коли монахи чи священики РПЦ мають "далекозарубіжне" походження, всіляко підкреслюються у джерелах Патріярхії із точним зазначенням країн, а не просто міст - Японія (а не Кіото), США (а не якийсь Детройт), Франція (не так собі - Ліон).
Пересвідчитися в цій "побутовій українофобії" (страху України) можна переглянувши сторінки православних інтернет-видань, що написали про смерть монаха Андроника.
http://www.pskovo-pechersky-monastery.ru/russian/events/1337/#down
http://hramnagorke.ru/world/2757/
http://www.blagovest-info.ru/index.php?ss=2&s=3&id=33647
http://www.radonezh.ru/news/12198.html
http://www.sibiriakov.sobspb.ru/kalend_sob/kal_sob94_%20shiierod-andr.html
