- UK
Слово на церемонії відкриття
меморіальної дошки Яцеку Куроню
на площі його імені у Львові 17 червня 2018 року
Шановне святочне товариство!
Передусім я хочу скласти свою подяку голові міста п. Андрієві Садовому та всій міській раді за рішення про надання цій площі імені Яцека Куроня. Як львівʼянин, я горджуся цим мудрим рішенням: воно правильне і мудре.
У проекті спільного польсько-українського звернення, яке було прийняте вчора, є така фраза: «Через якийсь час у підручниках історії буде те, що ми зробимо сьогодні». Я певен, що найменування цієї площі імʼям Яцека Куроня і відкриття цієї меморіальної дошки його імені увійдуть в історію позитивного розвитку українсько-польських відносин.
Для нас, друзів Яцека Куроня з українського й польського боку, це рішення міськради – це справжнє свято. Так часточкою своєї душі і цим прекрасним портретом Яцек повертається до Львова, в якому народився.
У далекому 2003 році у своєму листі до Яцека Куроня я ствердив, що він «належав до грона тих поляків, які підійшли до підійшли до розуміння українського історичного болю найближче». Саме це і пояснює, чому в його голосі виразно звучав голос польського сумління.
Наш вчорашній Круглий стіл засвідчив, що з відходом Яцека Куроня не розвіялась памʼять про його суспільну позицію і про його світоглядну спадщину. Тому цим знаком на площі Яцека Куроня ми, львівʼяни, вшановуємо також тих поляків, які є спадкоємцями миротворчої і миродайної спадщини Яцека Куроня.
Час для нашої солідарності є особливо підходящим. Епоха, яка почалася з повоєнного «Ніколи більше!», схоже, поступається місцем епосі, яка каже: «Спробуймо знову!» Єдиними засобами, якими можна зупинити цю негативну тенденцію, є ласка Божа і наша міжлюдська й міжнародна солідарність.
Я закликаю всіх нас здобутися на неї.
Мирослав Маринович
