Українська мова – на експорт

Для іноземців, які хочуть вивчати українську мову, в Українському католицькому університеті щороку проводять літню Школу. Упродовж кількох тижнів гості з-за кордону можуть вдосконалити тут свої знання з мови або розпочати навчання з нуля. Заради цього вони готові долати сотні, а то й тисячі кілометрів, жертвувати своїм вільним часом та платити за українськими мірками чималі гроші.

Кореспондент РІСУ завітав у богословський корпус УКУ, що на вул. Хуторівці, де розташувалася Школа, аби на власні очі подивитися, як проходить навчання та поспілкуватися зі студентами. Тим паче, що нагода до візиту випала вельми поважна – Школа української мови та культури УКУ цьогоріч святкує свій 10-літній ювілей.

Українка? Полька? – Німкеня!

Біля навчального корпусу мене зустрічає директор Школи Роман Васьків і пояснює, що більшість їхніх студентів вільно розмовляють українською. Тож, аби поспілкуватися з ними, не треба бути поліглотом.

«У нас є такі учні, що говорять майже без акценту. Одразу не здогадаєшся, що іноземці», – каже директор, не приховуючи задоволення від успіхів своїх вихованців.

Роман Васьків заводить до навчального корпусу. Студенти у цей час у коференц-залі переглядали документальний фільм. Він знайомить мене зі симпатичною русявою дівчиною. Звати її Констанція, прізвище - Ака, вона німкеня. Проте українською говорить у разів сто краще, ніж наш Азаров. І це при тому, що у дівчини в родині немає жодного українця.

- Вивчати українську мову мене спонукав один випадок, - розповідає Констанція, - У 2010 році в університеті Пассау наш професор сказав, що є нагода провести півроку в Україні, в УКУ. Я погодилася, хоча до того знала лише кілька українських слів, яких навчив у Німеччині один ваш земляк. Коли приїхала, засіла за підручники. Дуже допомогла з мовою мені дівчина-українка, з якою жила в гуртожитку.

За два роки дівчина вивчила мову досконало. Львів’яни під час спілкування, зазвичай, сприймають її як польку або представницю діаспори і дуже дивуються, коли довідуються, що вона німкеня. Констанція каже, що її батьки спершу не розуміли, чого це раптом донька так зацікавилася Україною. Але потім приїхали самі сюди, побачили місто, її друзів. Тепер не задають таких запитань

Розпочинали із 12 студентів

Цьогорічне навчання у літній школі є ювілейним, проте супроводжується складними суспільно-політичними процесами у державі: парламент ухвалив законопроект Ківалова-Колесніченка, який обмежує використання української мови. Литвин його підписав. Не допомогли ні голодування, ні протести, ні заклики церковних лідерів відхилити законопроект. Коли 10 років тому Школу української мови та культури УКУ засновували, майбутнє рідної мови вимальовувалося по-іншому.

- Хрещеним батьком нашої Школи є колишній віце-ректор УКУ Джефрі Вілз, - веде мову Роман Васьків. - Це була його ідея організувати навчання для іноземців. У 2002 році ми запросили 12 студентів українського походження з Канади. Їм сподобалося, вони згодом розповіли про УКУ друзям. Наступного роки ми мали вже 18 студентів.

Директор Школи каже, що кожного року кількість студентів збільшувалася, а вони із свого боку до навчальної програми додавали щось нове. Зараз, наприклад, іноземці мають можливість навчатися упродовж усього року, можуть брати індивідуальні курси, репетиторство або навчатися, не виходячи з дому – по скайпу. Окрім курсу з української мови, літня Школа також передбачає екскурсії та лекції, де перед слухачами виступають цікаві люди. Скажімо, о. Олег Кіндій читав лекцію про українську ікону, Ярослав Грицак - на історичну тематику, Юрій Підлісний ознайомив з суспільно-політичною ситуацією в державі. Програма, за словами Романа Васьківа, дуже насичена, починається о 9 годині ранку і завершується о 6 вечора.

Директор Школи показує мені список слухачів. «За нашими студентами, - каже він, - можна вивчати географію: США, Канада, Польща, Аргентина, Австралія».

Переважна більшість студентів - представники Європи та Америки. Проте не всі. В УКУ українську мову вивчали японка та китаєць. Останній зараз навчається у Харківському університеті. Про УКУ дізнався з інтернету. А японка, вивчивши українську, нині працює у посольстві своєї держави у Києві. Роман Васьків каже, що знання з української мови вдосконалювали у них дипломати і з інших держав, зокрема, з Канади і США. Навчалися тут і бізнесмени. Один студенті із Німеччини перед тим, як відкрити у Києві свою фірму, спершу вчив мову в УКУ. А ще тут потів над словниками і конспектами один із розробників програми карти Львова на Google.

Левова частина студентів мовної школи УКУ, звичайно, що є представниками української діаспори. Скажімо, Христина Кузик приїхала з Канади. До країни Кленового Листа виїхали ще її прадід і прабабця. У Торонто пані Христина викладає англійську для емігрантів. Також вона працює й для Української освітньої фундації в Канаді.

«Англійською мені легше спілкуватися, - розповідає вона. – Але вдома ми дотримуємося усіх українських традицій. До Львова приїхала, аби покращити знання з рідної мови».

Як СБУ «розрекламувала» УКУ

Ще один студент, з яким довелося поспілкуватися, - громадянин Польщі Кшиштоф Ляховіч. Жартує, що потрапити до УКУ та вивчати українську мову йому, образно кажучи, допомогла … українська СБУ. Річ у тім, що у травні 2010 року він прочитав замітку про те, як до ректора УКУ о. Бориса Ґудзяка в кабінет навідувалися працівники СБУ «роз’яснити норми законодавства» і попередити, що адміністрація університету повинна інформувати студентів про відповідальність за протиправну діяльність під час акцій протесту. Так Кшиштоф довідався про УКУ, він тоді зайшов веб-сторінку університету і побачив, що є така Школа української мови і культури.

«Розумієте, - каже він. – Я народився у Перемишлі, дуже люблю цей край, цікавлюся його історію, культурою. Але щоби добре знати історію, треба знати українську мову. Навіть для того, аби щось прочитати».

Кшиштоф Леговіч відтак став самостійно вчити українську. У Кракові, де він вчиться на юридичному факультеті, окремо завершив школу українського правознавства. Має багато друзів в Україні. Після закінчення навчання думає працювати в юридичній фірмі.

«Є багато підприємств, які інвестують в Україну і навпаки, їм потрібні юристи, які знають право і українську мову. У цій галузі я зможу застосувати свої знання», - каже майбутній фахівець.

Сором за державу

Під час розмови з іноземцями у якийсь момент ловиш себе на думці, що тобі, як це не прикро усвідомлювати, дуже соромно за свою державу. І не лише через розбиті дороги та бідність наших людей. Прикро, що у твоїй державі деякі політики намагаються знищити мову корінного населення. Виходить так, що чужі вивчають твою мову, а свої утискають. Зрештою, називати депутатів-українофобів «своїми» язик якось не повертається. Але як це все пояснити стороннім людям?

Схоже відчуття знайоме і директору Школи. Американці йому кажуть, що за аналогією, у США треба було б надати статус регіональної мови іспанській, бо третина латиноамериканців розмовляють цією мовою. Дивує, іноземців і те, що у такій багатій державі так бідно живуть люди. На всі ці запитання треба дати адекватну відповідь.

- У мене дуже незручні моменти виникають, коли за два місяці перед приїздом студентів, до нас телефонують їхні батьки і запитують, чи можна себе безпечно почувати в Україні. Я довго мушу їх переконувати, потім даю телефони людей, які у нас були, аби вони виступили на наш захист. Тоді одразу відпадають усі питання.

Директор літньої Школи оптиміст. Він вірить, що ці негаразди тимчасові і вважає, що рано чи пізно усе стане на свої місця. Тішиться, що з кожним роком потік іноземців до них збільшується. Бо це є своєрідним індикатором живучості української мови та привабливості нашої держави. Тому для іноземці вони зараз готують підручник з вивчення української мови, за основу якого взяли оксфордську методику викладання мови як іноземної. Упорядники розробили вже по три уроки для кожного рівня і кажуть, що це буде унікальний посібник. Вони сподіваються, що книга стане у пригоді багатьом іноземцям, які виявлять бажання вивчити українську мову і приїдуть на навчання до УКУ, не зважаючи на усі суспільно-політичні перипетії.

Юрій ОЛЕНЕЦЬ