Був чудовий день, я прокинувся о 5 ранку і — мерщій на потяг до Любліна. Як то в житті буває, день поволі змінював своє обличчя: погода намармизилась, вітер “крєпчал”, а мобілка відмовила послуху і затихла. Вдряпуючись на восьмий поверх KUL (Люблінського Католицького Університету), я роздумував над тим, як це негарно вийшло по відношенні до мого наукового керівника так раптом зникнути з ефіру. Аж ось — несподівано стикаюся із ним перед дверима його кабінету. Мої перепросини, його гарячий чай, і я вже починаю думати, що день не такий вже й поганий. І тут на кінець нашої зустрічі отець професор несподівано і остаточно підсолодив мені життя — і я дістав в презенті цукеркову піар-акцію університету: krówka kulowska :)

Та як же ж я міг би забути, заїдаючи оту смакоту, про милий моєму серцю Львів! Шановнії УКУ - “вооружайтєсь”! Хай як в сиву давнину кожна дитина вигодовувала принаймні по одному тамагочі, так і їх духовні нащадки підтримають свій університет родимою гривнею за дбайливо зрощену УКУшну корівоньку!