Із нетерпінням чекав в інтернеті на текст проповіді о.Б.Гудзяка, яку він виголосив у неділю на Літургії у церкві Св.Юра.

Чекав, щоб ще раз уважно осмислити. Такі епохальні тексти є великою цінністю.

Варто додати, що Літургія розпочинала процес виборів глави УГКЦ, а проповідь о.Гудзяка була першою із трьох т.з.наук, які йому доручили виголосити для синоду єпископів. У неділю цю науку, окрім єпископів, мали нагоду почути всі вірні. Залишається лише побажати, щоб і дві наступні науки, які будуть ним виголошені лише єпископам, також стали доступними для всіх нас.

о.Борис зумів піднятися над суєтним. Чи всі його зрозуміли? Судячи із дописів багатьох професійних журналістів - не зовсім.

Мені незмірно далеко до цього виняткового богослова, але і я, грішний, намагався щось зробити - 
http://risu.org.ua/ua/index/blog/~Bohdan+Pankevych/40723/

І мене також, судячи із дописів, не зрозуміли. Не підтримали теми, що також і ми, вірні, а не лише владики, є відповідальними за вибір Глави Церкви. Що в УГКЦ винятковий священик, а навіть і мирянин, також можуть бути обрані на патріарший престол. Таке враження, що абсолютна більшість нас все ще перебуває у психологічному форматі поділу Церкви на "мирян" (не зовсім вдалий термін як на мене) і висвячених осіб, причому справою мирян є лише слухати і підкорятися. Дуже вже люблять де треба і не треба наводити Христове порівняння мирян із безмовним стадом овець.

Може оце багатолітнє виховання народу у форматі «овець» також долучилося до наших історичних втрат? А в якості протесту проти нього призвело до атеїзму і злочинних терактів як методів політичної боротьби?

Казав Господь: «Паси мої вівці». Так, ми вівці Господні, ми безоглядно Йому довіряємо і слідуємо за Ним. Але пресвітери і владики історично звикли вважати нас своїми вівцями. Пора поправити цю помилкову ситуацію.

Тому багато моїх колег хотіли, щоб наш голос був почутий владиками ще до початку Синоду: «Високопреосвящені владики, майте на увазі, що ми вже не такі, якими були ваші прихожани у ті часи, коли нація складалася із «хлопа і попа». Ми освічені, думаючі, волелюбні. Ми не бездумні вівці. Ми не сприймемо патріархом малоосвіченого і не публічного ретрограда. Нам потрібен гідний провідник, яким ми би гордилися, як гордимося кардиналом Любомиром».

Вже запізно, вже не почують. Сподіваймося, що переможуть голоси тих із них, котрі думають подібним чином.