Виклик „чорного папи”

Сатанізм — реальна загроза людському духові

Вересневої ночі невідомі вандали сплюндрували православний храм у селі Червона Слобода на Черкащині. Тридцять ікон було вкрадено, інші перевернуто догори ногами. На стіні церкви нападники залишили напис «666»; це дало привід газетярам припустити, що тут побували сатаністи. Про сатаністів час від часу щось пишуть і говорять, але дуже рідко конкретно і ще рідше — фахово і грунтовно. Стаття, яку ми пропонуємо нашим читачам, не перенасичена моторошними подробицями розчленування трупів, поїдання пацюків тощо, здатними зацікавити лише певного роду публіку. Вона просто ознайомлює нас, не прагнучи до глобальних узагальнень і не заходячи у непотрібне для читача «ЛіС» моралізаторство, з феноменом, від якого сьогодні вже не можна відмахнутись, приписавши його запаленій уяві журналістів.

Центр найбільшої у світі сатаністської організації — «Церква Сатани» — знаходиться в Сан-Франциско. Її засновником був Антон (Антонуан) Шандор Ла Вей, колишній оркестрант у театрі, актор нічних розважальних закладів, приборкувач звірів у цирку, поліцейський фотограф. Змінивши безліч професій, він наприкінці 60-х років заснував «Церкву Сатани» й написав «Сатанинську біблію», перший наклад якої — 125000 примірників — було розкуплено вмить, У ній «чорний папа» рішуче заперечував відповідальність особи перед суспільством і совість, кликав до невтримних насолод, пропагував культ сили й проповідував крайній егоїзм, індивідуалізм та прагматизм.

Слід віддати належне літературному хистові Ла Вея: його «біблія» читається легко і не без цікавості. Автор кидає виклик усім релігіям: «Правовірні боги сварилися й товкли один одного протягом усієї земної історії. Кожен із них вкупі зі своїми священиками й служителями намагався відшукати мудрість у власній брехні!.. Богів минулого перетворюють вони на чортів, аби вижити самим. Їх недолугі служителі грають у диявольську гру, аби лиш виповнити храми». Сатаніст не заперечує існування Бога, проте не молиться йому, а «бере ситуацію у свої руки»: «Позитивне мислення і позитивна дія завжди приносять результат».

Сатанізм, за Ла Веєм, — єдина в усьому світі релігія, що приймає людину такою, якою вона є; це релігія плотська, мирська, тілесна. Аби стати сатаністом, не обов’язково продавати душу Дияволу чи укладати угоду з Сатаною: «Цю пострашливу казочку вигадано християнством задля того, щоб вівці не відбивалися від стада, — наполягає Ла Вей. — Людей примушували вірити, що незаплямована душа — то перепустка у життя вічне. Святенницькі пророки навчили людей боятися Сатани». Він також критикує усталені уявлення про Диявола: «Більшість сатаністів не сприймають Сатану як істоту з роздвоєними ратицями, хвостом та рогами. Він просто уособлює сили темряви, які називають так через те, що жодна релігія не здатна позбавити його цих сил». Ла Вей формулює 9 власних визначень Сатани. Отже, Сатана уособлює: «1) потурання, а не стримування; 2) життєву снагу замість духовних мріянь; 3) милість до тих, хто її заслужив, замість любові, що проливається на підлесників; 4) помсту, а не покору та підставляння після удару другої щоки; 5) неосквернену мудрість замість лицемірного обману; 6) відповідальність для відповідальних замість співчуття до духовних вампірів; 7) ставлення до людини всього лише як до ще одного різновиду тварини; 8) всі так звані гріхи, оскільки вони ведуть до фізичного, розумового та емоційного задоволення; 9) Сатана завжди був кращим другом церкви, в усі часи підтримуючи її бізнес».

Сьогодні кожен бажаючий всього за 100 доларів може отримати літературу «Церкви Сатани» та її членську картку. Бюлетень «Дияволове копито» (Тhe Cloven Нооf), часопис «Чорне полум’я» (Тhе Вlаск Flamе), видання на зразок «Відьма» Ла Вея, «Таємне життя сатаністів» Б.Бартона, «Сатана жадає тебе» Артура Лайонса тощо видаються неабиякими тиражами.

Американський дослідник Егон Ларсен висновує, що сучасний сатанізм перебуває на підйомі: «В західних країнах поширюються культові групи, в яких вшановують Диявола, віддаються чорній магії, служать чорні меси, і кількість таких груп зростає». «Церква Сатани» налічує нині 40 тисяч послідовників, а всього у США близько 3 мільйонів шанувальників Диявола. За повідомленнями преси, мільйони американців хоча б раз у житті брали участь у містеріях, чаклунстві, чорних месах і навіть «оргіях кровопивць». Лише у штаті Каліфорнія діють такі групи, як «Вогонь Сатани», «Жокеї пекла», «Дух Диявола», «Раби Сатани». Найбільш впливовими сатаністськими товариствами в Америці є Аmerican Таrantulа Sосіеtу, Теmplе of thе Vampirе, Ваt Соnservation Іnternational.

«Церква Сатани» — організація суворо централізована; ієрархію очолює «рада дев’ятьох». Сатаністи поділяються на учнів і рядових чаклунів та відьом. При призначенні керівників місцевих відділень перевага віддається найбільш заможним членам.

Рольф Вінтер у книзі «Жахи Америки» змалював обряд «хрещення» сатаністів: «Коли Антонуан Шандор Ла Вей підносить молитву до Сатани, за вівтар йому править оголене жіноче тіло, а віруючі вигукують: «Слава Сатані!». Обряд навернення послідовників Сатани проводить сам Шандор Ла Вей. Вони приходять на посвячення голими. Новонавернений має заплатити 20 доларів».

Дочка Ла Вея Клара також пішла батьковим шляхом. Ефектні кладовищні шоу і фотогенічна зовнішність хутко висунули її в перші ряди «жриць пекла». .

Сатаністи Ла Вея полюбляють розгулювати у звіроподібних масках або ж, наслідуючи свого проводиря, прикрашають себе регаліями «третього рейху». Молодим головорізам подобається наганяти жах на перехожих, їхні символи незмінні: пентаграма — перевернута п’ятикутна зірка, вписана в коло, свастика і перевернуте розп’яття.

Поліцейські зведення не так уже й рідко повідомляють про ритуальні вбивства. За даними ФБР, певна частина з 50 тисяч дітей, які щороку зникають у США, стають жертвами ритуальних вбивств. Те, що нині для чорної меси замість живих немовлят сатаністи здебільшого використовують ляльок, не означає, що з ритуальними вбивствами покінчено,

Сатаністська пошесть швидко перекинулась і на Старий Світ: у ФРН налічується 100 тисяч, у Франції — більш як 300 тисяч шанувальників Диявола. Голова товариства німецьких сатаністів «Телема» Міхаель Егінер свою кар’єру розпочинав електромеханіком, але переконавшись, що ця професія не принесе йому великих статків, вирішив зайнятись магією й окультизмом. Сьогодні він так характеризує свою діяльність: «Ми здійснюємо магічні обряди, організуємо виставки смерті, ритуали екстазу, читання оракулів. Ми прагнемо подолати межі дозволеного, порушити всі табу, хочемо знищити мораль».

Нині, на думку фахівців, близько 20 тисяч німецьких громадян є фанатичними шанувальниками Диявола. Це далеко не безневинне захоплення серед підлітків також набуває дедалі тривожніших масштабів — групи «Дітей Сатани» налічують близько 7 тисяч членів. Зростає кількість вчинених ними злочинів, багато з яких позначені особливою жорстокістю.

Ядро сатаністських товариств становить не менш ніж 15 груп послідовників Вельзевула. Існує тісний зв’язок між різного роду шанувальниками Сатани і неонацистськими групами, що проповідують ідею соціального насильства, з організаціями, які займаються вербуванням найманців для країн «третього світу», а також з торговцями наркотиками. Наприкінці 70-х років секти Люцифера «Червоний орден», «Велика ложа дракона», «Кельтська батьківська спадщина», «Арійський орден», «Діти вогню» і «Люцифер-6» підписали у Брюсселі угоду про співробітництво. «Люциферіанці», або «прометейці» поклали в основу свого культу грецький міф про Прометея, який викрав вогонь у богів і віддав його людям. Вони заявляють про свою відданість розуму, втіхам та свободі, вважаючи Бога і церкву головною для цього перешкодою. Насильство, до якого вдаються згадані групи, — це засіб «дестабілізації християнського порядку і підготовки приходу Диявола».

Французький письменник Жан Поль Бурре підкреслює різницю між сатаністами і люциферіанцями: «На відміну він перших, які практикують «чорні» молитви, люциферизм повертається до забутої релігії — язичництва».

З іспанських сект скандальної слави зажила валенсійська секта «Сестри Вельзевула», яка складається виключно з жінок. Інша секта, «Друзі Люцифера», викрита в Каталонії, практикує ритуал посвячення, що полягає у статевому акті з жінкою, яка керує цим ритуалом. У Нідерландах за ширмою релігійних обрядів процвітав порнобізнес, а сатанинську церкву було перетворено на щось середнє між будинком розпусти і нічним клубом. Тут розігрувались непристойні оргії, щедро вдекоровані містичною атрибутикою. Вміло експлуатуючи й «промиваючи мізки» членам секти, її керівники одержували величезні прибутки. Про їх розміри свідчить хоча б те, що за один рік сатаністська церква приховала від податкового відомства суму в З мільйони гульденів.

У 70-і роки «сатаністи всіх країн» заходились об’єднуватися, створивши «Люциферів Інтернаціонал», що ставить собі за мету інтеграцію люциферитів у всесвітньому масштабі.

Сатаністи вельми близькі до чорної магії, що заполонила ефір та журнальні сторінки. І сатаністи, і чорні маги поклоняються Дияволу або якому-небудь іншому втіленню руйнівного, демонічного начала. Багато сатаністів вважають себе магами (чоловіки — чаклунами, жінки — відьмами). Вони відзначають одні й ті самі свята (31 жовтня — свято мертвих, перший день відьмацького року; 30 квітня — Вальпургієву ніч; 2 серпня — свято врожаю, весняне та осіннє рівнодення, зимове й літнє сонцестояння тощо); часто використовують однакові символи — пентаграму, свастику тощо. «Чаклунський інструментарій» — ножі з білими й чорними держаками, кубок, кадильниця, шнур, меч, свічки та ін. — вельми популярні і в сатаністів. Схожі також ритуали проведення шабашів, антигуманна філософія, споживацьке ставлення до життя та егоїзм, негативне ставлення до християнства і до більшості інших релігій.

Ясна річ, пострадянському простору забракло надійного духовного імунітету, аби протистояти сатанізму, І газети колишнього СРСР зарясніли повідомленнями про його прихильників. Микола Аверін на Пасху вбив трьох ченців Оптиної пустині. Для вбивці цей жахливий злочин був мало не духовним подвигом. Він охоче розповідав про свої специфічні переживання.

1991 року в Черкеську четверо старшокласників зарізали свою однокласницю, злили кров у банку й випили її.

1993 року в Самарі старшокласник під час уроку кинувся з ножем на вчительку. У портфелі хлопець залишив зізнання: «Я продав душу Сатані».

Сатаністський «гурток» створили учні 8-10 класів однієї з кіровоградських шкіл; ловили котів, собак і знущалися над ними. Невдовзі вони вже «запланували» 666 смертей — до списку входили і люди, і тварини. Сатаністи завели спеціальний щоденник, у якому відзначали кожне вбивство відбитками своїх пальців, вмочених у власну кров.

«Зрілий» член московської сатаністської секти «Хабрату Херсе Хеор Бонхер» на знак любові до Сатани приносить себе в жертву й залишає записку, що нікого не звинувачує у своїй смерті.

«Аргументи і факти» надрукували інтерв’ю з колишнім учасником московської секти «Чорний ангел». У секті члени діляться на дві категорії; учні та «слуги» — ті, що безпосередньо відправляють меси, відають справами клубу; з цих слуг, які ще називають себе жерцями, обирається верховний жрець або, точніше, жриця... Верховна жриця призначає собі з числа слуг заміну, керує структурою секти, посвячує у жерці. Учні створюють необхідний фон для «меси»: напиваються, займаються сексом, п’ють кров «за диявола»... Дія відбувається при запалених чорних свічках, жерці вимахують у повітрі, козячими ногами...

Ретельно законспірована одна з найстаріших сатаністських організацій Росії — «Чорне братство», очолюване 75-річною відьмою на прізвисько Графиня. Секта налічує до 300 членів; 7 її груп, що мають назви планет (Марс, Юпітер, Венера тощо), «спеціалізуються» на алхімії, астрології, ясновидінні... Найбільш засекречена група — «воїни» — являє собою неабияку силу. Шабаші братства відбуваються під Москвою, у Відьминому яру.

Ще одна могутня секта сатаністів — так звані «пацючниці» — об’єднує лесбіянок Москви і Подольська. Протягом 40 років її очолювала жінка на прізвисько Королева Щурів. Тут також близько 300 членів (зрозуміло, самі лише жінки). Вони заперечують Бога і поклоняються першій жінці, знищеній Богом, — Ліліт. Символом секти обрано щура — сильну живучу істоту. Жінці належить повелівати світом і прагнути до зверхності над чоловіком. Останні 4 роки «пацючниць» очолює улюблена учениця Королеви Щурів на ім’я Лоліта, яка ритуалізувала груповий секс у стані наркотичного сп’яніння.

1989 року було створено «Посвячений Сатані рицарський орден чорної меси», очолюваний Магістром («в миру» — лікар-кардіолог).

Контингент — віком від 20 до 37 років, більшість має вищу освіту. 1990 року Орден зробив спробу офіційно зареєструватися, викликавши розгубленість чиновників російського Мінюсту. Підтримують тісні зв’язки з американським Братством чорного хреста.

Громади сатаністів діють і в Україні: в Харкові, Києві, Вінниці, Львові, Одесі, Севастополі, Миколаєві. Зокрема, в Харкові з 1992 року відкрито філіал московського «Посвяченого Сатані рицарського ордену чорної меси». В 1995 році на Личаківському кладовищі у Львові, у покинутій каплиці, відбувся шабаш із зарізанням чорного півня. Справжній шабаш було влаштовано на міському кладовищі в Івано-Франківську. Осквернено десятки могил, пошкоджено пам’ятники та надгробні хрести, на стінах сторожки були намальовані перевернута зірка і хрест. У Києві — на Оболоні, Троєщині, Печерську нерідко на стовпах можна прочитати оголошення про набір нових учнів до «Чорного ордену».

Шабаші сатаністів у столиці відбуваються на Байковому кладовищі, в Зеленому театрі, на занедбаному кладовищі біля Фролівського монастиря і, звичайно, на знаменитій Лисій горі. Глупої ночі було помічено підозрілу процесію в білих балахонах у Ботанічному саду біля Київського університету.

1993 року за загадкових обставин було вбито двох ченців Києво-Печерської лаври. На ножі вбивці стояв знак Сатани — три шістки.

При спілкуванні з кількома київськими шанувальниками Сатани з’ясувалося, що більшість серед них, хоч як це дивно, становлять жінки (вік — від 16 до 35 років). До секти їх привели нудьга, пошук гострих вражень, спроба утвердитися чи бажання «випробувати себе». На сеансах адепти викликають духів, подають свої прохання Дияволу. Для жертвоприношень використовують тварин або ляльок. В обрядах часто звучить музика груп «Скорпіонс», «Металіка», «Енігма», «Канібали». Надивившись західних фільмів, юні сатаністи проводять «сеанси кровопивць». Винайдено, наприклад, гру під назвою «Дракула» — ведучий кусає першого гравця, той — другого і далі по колу.

Прогнози на майбутнє невтішні. Не дуже серйозними є розмови про те, що все владнається, тільки-но заживемо заможніше. Викиди бездуховності й соціо-психологічних патологій відбуваються і в атмосферу досить-таки багатих країн. Мабуть, кінець нинішнього тисячоліття покликав до життя такий собі потворний «мікробний бульйон», де вільно множитимуться дотепер приховані й засуджені суспільством недуги людського духу. Очевидно, слід говорити про більш масштабні проблеми, і розмова ця не повинна обмежитися вузьким колом вчених та криміналістів. Поговоримо?

Людина і світ. — 1996. — №9. — С. 40-43.

Валентин ПЕТРЕНКО