Сучасне кіно не надто багате на релігійну, зокрема, християнську тематику. Більше того, кінематограф по суті почав наступ проти традиційних цінностей. Повноцінна родина з християнської точки зору сьогодні часто не є в режисерській "моді". Відповідальність чоловіка та жінки у шлюбі знецінюється поширенням моделі "вільної любові". Вже й толерувати одностатеві «шлюби» в кіно почали... Якщо взяти до уваги історичну тематику, то образ Церкви неодмінно формується з допомогою підступних, аморальних священнослужителів;  ченців, які живуть не згідно з обітами та й у формі різних містичних «кодів да Вінчі»… Автор не ставить за мету зробити вичерпний аналіз цього питання, лише звертає увагу на те, що домінує на телеекрані чи на широкоформатному екрані у зв’язку з християнством та Церквою.

А ось днями подивився фільм, який можна вважати певним психологічним засобом для багатьох людей, які через якусь важку недугу втратили надію повністю оздоровитися. Спільна робота австрійських, німецьких та французьких кінематографістів під керівництвом режисера Джесіки Хауснер під назвою «Люрд» вийшла на екрани ще 2009 року, але до нас  дійшла нещодавно. Як на мене, сюжет фільму, події якого розгорнулися в гірському селищі Піренеїв – Люрді, не є динамічним та інтригуючим. Та він простий тим, що показує, як Бог зцілює конкретну людину – за посередництвом люрдської води, яка після об’явлення Богородиці 1858 року дівчині Бернадетті Субіру, вважається цілющою в цілому християнському світі. У фільмі зцілюється не дуже побожна та духовно зріла християнка порівняно з іншими членами групи, які приїхали як паломники. Режисер вкладає в простоту сюжету глибокий зміст. Після поступового зцілення молодої жінки інші християни починають подумки, а потім й вголос задаватися питанням: «Чому не я? Чому не моя дитина?» та ін. Відповідь на ці та подібні питання дає духовний провідник групи, французький священик: «Бог є вільним. Його воля залишається таємницею для людей, які завжди шукають пояснень.» Власне тут і є цінність фільму, що він нагадує нашу духовну слабкість, коли ми часто проводимо паралелі з іншими людьми і вважаємо, що їм ведеться в житті краще, ніж нам. Ми іноді дорікаємо Творцю, що він залишив нас напризволяще з проблемами, які, як ми думаємо, Він має вирішити негайно. А так воно в житті не трапляється…

Той глядач, який ще ніколи не був у Люрді, напевно, захоче там побувати - настільки привабливо передали творці фільму природну красу цієї місцевості та духовну атмосферу, яка панує в Люрді (очевидно, багатьом людям в Україні сьогодні така поїздка через матеріальні причини є нереальною). Цей фільм показує, що фізичні та й духовні терпіння можуть завершитися досить несподівано, навіть якщо наше серце не є сповнене глибокою довірою до Бога. В такий спосіб Він наближає до себе ще більше тих, які з різних причин не є такими собі невтомними молільниками чи частими учасниками літургійного життя Церкви.

Незважаючи на те, що я коротко переповів сюжет, пропоную все таки фільм переглянути, чи ми фізично здорові, чи хворі. Отримаємо своєрідний позитивний заряд. Побільше б таких «люрдів» на телеекрані і тоді б стосунки людей в суспільстві покращувалися.