«Є підтвердження». Чому саме зараз УПЦ (МП) стала цікавою для СБУ?

Чому саме зараз УПЦ (МП) стала цікавою для СБУ? Це пояснив в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live» генерал-майор СБУ, колишній заступник голови Служби безпеки України Віктор Ягун.

– Пане Ягун, як ви думаєте, чому саме зараз УПЦ (МП) стала цікавою для СБУ? До речі, саме тепер, у жовтні, на 10-й місяць війни, а не, наприклад, у лютому, коли почалося повномасштабне російське вторгнення?

– Це питання риторичне. Треба подивитися, хто був головою в лютому, хто керував тими всіма пов’язаними моментами, і треба подивитися, що зараз відбувається.

Насправді інтерес до цієї структури ніколи не згасав. Інформація завжди накопичувалася. Я завжди це казав. Це таке прокляття структури, яке називається «політична воля». Якби була політична воля, то це можна було закрити, я не знаю, ще на початку 1992 року можна було зробити одну церкву в Україні. І це не викликало б такої небезпеки для нас на 32-му році незалежності.

– Ви кажете, що це питання риторичне, чому саме тепер, а не раніше, то я тут хочу просто додати. Справді керівники СБУ змінилися – раніше був Іван Баканов, а зараз виконує обов’язки Василь Малюк.

До речі, сьогодні українська служба ВВС писала, що, очевидно, це ініціатива Василя Малюка, так ґрунтовно придивитися до УПЦ (МП) в Україні. А раніше, мені здається, Іван Баканов навіть публічно говорив про те, що він є прихожанином цієї церкви.

– Я не ставив би те, що зараз відбувається з цією церквою, з псевдорелігійною організацією (я її так більше назвав би), в заслугу однієї людини.

– Так. Чому?

– Це комплекс. Тому що суспільство вже просто дотиснуло керівництво і держави, і спецслужб, і правоохоронних органів. Ви подивіться, що твориться! Це ж не можна просто так поза очі. Ми ж бачили безліч прикладів, коли священники відверто ігнорували цю війну, цю активну фазу війни, відмовлялися відспівувати бійців ЗСУ, відверто в очі казали, що вони хочуть бути разом... І всі знали про ці «літературні вподобання», я би так назвав. Кожен міг зайти в лавру і подивитися, що продається в їхніх церковних крамничках. І всі знали про наявність якихось питань.

Ви спробували би раніше зайти з українським прапором в лавру або в якийсь там храм. Вам просто порвали б і сказали би, що це церква, ніякої політики, ще щось таке. Але здебільшого їх дратував саме наш український прапор. І так далі. Там багато таких моментів, які завжди дивували.

Одна з журналісток вже зараз, в цей період, зайшла до храму на Закарпатті і знайшла тільки одну книжку в крамниці українською мовою, в якій розповідалося про «розкольників» Київського патріархату. Ось це таке мислення доносилося до пастви з омофону цих церков.

– Так в тому і справа, що доносилося роками, ця література там продавалася роками. І, мабуть, ці всі методички і література, яку зараз знаходить СБУ в храмах і церквах, були там і раніше. Але чому раніше СБУ не цікавилася? Невже настільки сильно змінився склад СБУ, що тепер там люди, які об’єктивно дивляться на діяльність цієї церкви, а до жовтня місяця там не було цих людей?

– Інформація по цій церкві збиралася, накопичувалася і доповідалася керівництву. І вона зупинялася на рівні керівництва служби, навіть не йшла керівництву держави.

Я хочу сказати, що у 2018 році керівник нашої держави нагородив чотирьох митрополитів (до речі, один з них зараз під слідством) державними нагородами. За що? Напевне за те, що вони нормально, лояльно ставилися до керівника держави на той час. Це незважаючи на всі ті Томос і так далі.

Тобто рішення було політичне – не чіпаємо, не розгойдуємо човна, давайте якось мирно все ж таки вирішимо це питання.

Але коли ти бачиш, як колаборанти (активна фаза війни!) серед церковників приймають агресора, приймають окупантів у своїх церквах, коли вони активно допомагають їм у виявленні наших бійців, АТОвців і так далі, коли вони присутні в Кремлі під час підписання документів по анексії – це вже просто ні в які рамки не влазить! Треба ухвалювати те рішення, яке зараз ухвалюється.

– А вас особисто дивує, коли ви переглядаєте фото і відео СБУ, де демонструється, що там знаходять? Дивує вас чи ні?

– Ні. Я знав про це. Я знаю про це. Говорив. І неодноразово на цьому наголошував.

І я казав, що доти, поки ми не знищимо цю резидентуру російських спецслужб на території України, духовної незалежності ми не будемо мати. На цьому я наголошував весь час своєї служби в СБУ і останні роки. І я своєї думки ніколи не міняв і міняти не збираюся.

– А скажіть, будь ласка, яка гарантія того, що не мине час і це все якось втихомириться, все не повернеться на круги свої, а церква продовжить існувати? Чи ви вже так реально бачите, що існує політична воля? Чи це ще під питанням?

– Ні. По-перше, існує політична воля. По-друге, суспільство просто не допустить вже того, щоб зупинити цей процес.

– Чому ви так впевнені?

– А тому, що влада розуміє, що якщо зараз не вирішити питання кардинально, кардинально за законом (будемо так казати), ухвалити закон, відповідно до цього законодавства ліквідувати цю структуру, дозволити певній категорії цих осіб визначитися, або виїхати за територію України, або долучитися до української церкви, у такому плані закрити цю тему раз і назавжди.

Якщо цього не буде, якщо не буде повернення святинь українському народу, якщо не будуть притягнуті до відповідальності ті, щодо кого зараз йде документування активно їхньої протиправної діяльності, якщо все це не буде поставлене на місце, люди просто почнуть згадувати таке слово, як самосуд і так далі. Я так думаю, що владі це точно зараз не потрібно.

– Ми, може, тижнів три тому записували інтерв’ю з міністром культури Олександром Ткаченком і запитували у нього, що робити з УПЦ (МП). І навіть зовсім нещодавно він говорив, що треба домовлятися, шукати діалог і навіть натяків не було, що держава вирішить кардинально взятися за це питання і перевірити, що ж там відбувається.

– Насправді для того, щоб отримати юридичну... У вас був репортаж, де ця людина, яка на шиї мала хреста (мені важко назвати його священником, тому що я знаю, чим він займається насправді – Бог йому суддя), казала, що ми такі чисті, красиві. Все дуже просто документується. Контакт. Якщо є контакт з країною-агресором, навіть необов’язково, щоб це були державні органи, це можуть бути просто представники іншої держави, через яку працюють ці спецслужби, так от, цей контакт зараз задокументований. Є інструкції, є листи.

Навіть незважаючи на те, що у травні в них відбувся якийсь фейковий собор, на якому вони говорили, що ми вже нікому не належимо – все це не відповідає дійсності.

Після 27 травня є підтвердження, що вони контактують, що вони їздять, що вони отримують вказівки і ці вказівки реалізовують через церкву, доносять ті меседжі до населення і перебувають фактично під повним контролем того, що називається «російське православ’я».