7 січня минає 90 років з часу заснування всеукраїнської греко-католицької газети „Нова Зоря”.

«…Ані Церква, ані школа, ані найліпші місіонарі не потраплять зробити стільки добра для поширення віри, релігій і моралі, як добра преса».

Григорій Хомишин, Єпископ Станиславівський

Блаженний Священномученик Григорій Хомишин (1867-1945), поряд з іншими  великими дарами праведника, володів ще й рідкісним даром передбачення, вибираючи для християнського апостоляту ті засоби, про які його сучасники не могли навіть здогадуватися.

Серед них він особливого значення надавав добрій християнській католицькій пресі, яка одинока могла успішно протидіяти лібералізму та похідним від нього явищам, суспільним та політичним течіям та доктринам як радикалізм, соціалізм та комунізм. Всі ці доктрини з однаковою силою, але під різними гаслами поборювали Бога і Церкву.

Вислідом ініціативи Преосвященного Григорія стало створення у Львові 4 жовтня 1925 року Української Християнсько-Католицької Організації (УХКО). До неї увійшли священики львівської, станиславівської та перемиської дієцезій. 14 грудня того ж року вибрано редакційний комітет, який очолив о. Тит Галущинський ЧСВВ. Відчуваючи брак відповідних засобів, комітет звернувся по допомогу до Єпископа Хомишина, під опікою якого у Станиславові вже було створено Товариство Безженних Священиків ім. св. Йосафата. Владика відразу схвалив цю добру справу і найближчі збори Товариства вирішили взяти на себе видавництво нової газети „Нова Зоря“, 1-ше число якої з’явилося 7 січня 1926 року. Так за Божим Провидінням у Станиславівській єпархії та по всій Галичині добра католицька преса та книжка стала розсадником та оборонцем релігійного життя.

Ось що писав з нагоди 10-ліття „Нової Зорі“ о. Тит Галущинський: „Головним завданням видавання Нової Зорі є розбудити і піднести релігійне життя через поширення, поглиблення і оборону католицького світогляду у всіх ділянках життя: в першій мірі боронитися перед напором большевизму, виступати проти модерного — новомодного сектанства і злобних нападів на Католицьку Церкву...

Боронити будемо наші народні права і установи перед насильством і несправедливістю, а політичним народним партіям йти із поміччю вибороти Українському Народові належну йому свободу і самостійність».

Перші два річники „Нової Зорі» виходили під редагуванням о. Тита Галущинського ЧСВВ, а пізніше її незмінним редактором був д-р Осип Назарук, відомий український громадсько-політичний діяч, письменник, журналіст і публіцист, міністр преси УНР, який, взоруючись на святість життя Владики Григорія Хомишина, став із Савла (бо був сильно уражений радикалізмом) Павлом католицької преси.

Оскільки „Нова Зоря” була духовною дитиною Владики, вона зазнала шалених атак і навіть бойкотів як з боку партій лівого спрямування, так з боку „ура-патріотів». Але як радикали не старалися затоптати цей молодий друкований паросток, він розростався щораз більше і більше - „Нова Зоря” ставала з кожним місяцем популярнішою навіть у середовищі ідеологічних супротивників. Її цінували не лише у простому народі, але й серед світської інтелігенції.

У 1930-ті роки не було читальні, громадської організації чи товариства, де не було б „Нової Зорі». Її залюбки читали, бо вона під релігійним та моральним оглядом висвітлювала найрізноманітніші спектри суспільного життя. І тому, якщо на початку видання вона мала всього близько двох тисяч передплатників, то наприкінці 1930-х кількість читачів сягала 10 тисяч. З приходом у Галичину більшовиків у вересні 1939 року газета на довгих півстоліття припинила вихід у світ.

На Великдень 2016 року сповниться 25 років з часу відновлення греко-католицького часопису «Нова Зоря» св. п. Владикою Софроном Дмитерком ЧСВВ. З того часу побачило світ понад 1100 номерів цього щотижневого видання, яке поширюється по всій території України  та у місця праці українських трудових мігрантів у Європі. Стабільний передплатний наклад «Нової Зорі» у межах 10 тисяч примірників свідчить про високу довіру читача до публікацій газети, яка порушує актуальні духовно-релігійні та громадсько-культурологічні теми та є носієм миру та злагоди в українському суспільстві.