У п’ятницю вечером, 15 липня 2016 року, пішов собі спати, бо був втомлений після цілоденної праці, а в суботу зранку встав, помолився утреню, поїхав на Службу Божу, потім випив спокійно капучіно у моєму улюбленому кафе в Мукачеві, і приїхав додому. Перед початком праці вдома, зайшов до інтернету – а там, у Туреччині, виявляється, цілу ніч щось відбувалося.

 Читаю стрічку у Фейсбуці, народ по гарячих слідах коментує десь після півночі, щось на кшталт: "Кінець Ердогана", "Кінець хунті", "Знову військові наводять порядок в Туреччині". І трохи пізніше: "Рука Москви", "План Путіна не вдався", "Турецький народ не зламати" і т. д. і т. п.

 Найгірше, що може бути – це виривати з контексту якісь події чи записи, і аналізувати їх ось так, у відриві, тобто не цілісно, а тому наївно і неправдиво. Що відбулося, чи властиво відбувається зараз у Туреччині, можна буде побачити років через 3-4, а достеменно – років через 20-30. Вступні натомість аналітичні тексти, які будуть містити в собі велику правдоподібність, можна буде писати лише через декілька тижнів, а то й місяців. Бо що відбувається у цілості – поки геть не ясно. Військові чинять якийсь переворот, ніби проти діючої влади, і одночасно військові це все зупиняють і набирають очки в очах суспільства. Переворот був проти "військової хунти", але ця "хунта" зараз вийшла як качка з води – герої і захисники народу. У всякому разі, поки що вступний результат недоперевороту – президент Ердоган зміцнив свою владу і має мандат від суспільства на чистки, а отже на зміцнення авторитаризму. Хто смикав за мотузки у цих подіях: Ердоган, ЦРУ, Москва, курди, військові, ІГІЛ, – не відомо. Як кажуть класики детективів, дивіться, кому це все вигідно. Поки що, на сьогодні, все прекрасно у Ердогана.

 А загиблим, звичайно, вічна пам'ять...

 Якщо йдеться про неможливість правильного аналізу вирваних з цілого контексту історичних чи політичних подій, то це щось подібне, як з історією написання Євангелій. Четверте Євангеліє, від Йоана, вважається найбільш богословським, з найбільш високим польотом теологічних думок про Ісуса Христа і Його місію. Чому? Тому що було написане найпізніше, принаймні 60 років після земного життя засновника християнства. Якби хтось писав Євангеліє по "гарячим слідам", чи вів щоденно вечером хроніку, що сьогодні Ісус сказав чи зробив, ми б мали набір вирваних з цілості слів і подій, які б повністю викривили повний образ Христа.

 Після декількох десятків років, натомість, свідомість про Особу і її місію поглибилася, кристалізувалася, очистилася від фальшивих образів і аналізів (які вже народ мав за життя Христа відносно того, ким Він є). І тому маємо Євангеліє, яке є на вершині піраміди, яку складають чотири Євангелія: три синоптичні складають як би основу, фундамент, натомість четверте довершує цілу конструкцію. Все це стало можливим завдяки часу, який був даний для того, щоб думки про подію кілька десятилітньої давності дозріли, позбулися неправдивих і вирваних з контексту подій, та стали цілісними...

 Недопереворот в Туреччині ще не завершився, він – лише етап у конструкції цілої низки подій, які мали місце, може навіть від часів Ататюрка, і які будуть ще мати місце у майбутньому. Зрештою, так само і Євромайдан.