«Російська церква не сприймала нас, не вважала конкурентноспроможними», — Митрополит Димитрій
«Господь не любить тих, хто по-дурному помирає», — митрополит поділився думками чому частина вірних не надто охочі до вакцинації. А ще пояснив, чому в домі Божому неохоче дотримуються карантинних обмежень.
«Є правила, які в час пандемії обмежують доступ людей до святині. Обмежують цілування ікон. Тільки поклон робиться. На початку пандемії ми були чемніші. Тому що були налякані. Для людини не той страх Божественний, про який проповідує Церква, а звичайний страх померти, захворіти ще рік тому був більшим. Люди звикли і думають, що вони не захворіють: “Хтось інший, але не я”. І треба визнати, що віруючі люди найбільш протестна група. Вони не підкоряються вказівкам і обмеженням. Це моя особиста думка. Є представники Церкви, які кажуть: «В нас дотримуються карантину». Ви знаєте, я не бачив, що люди покірні. Світлини ж попадають в Інтернет. Скільки б ти не говорив, щоб одягли маску, вони вважають, що це не до них говорять», — поділився думками митрополит Димитрій.
На його думку все частіше українці забувають, що християнські свята - це не лише про наїдки, а, передусім, про духовність.
«Християнська душа вона завжди є молода. Вона менше печалиться, страждає журбою, скорботою, якщо вона з Богом і, якщо в неї побудована правильна духовна ескеза. Бо є люди, в яких віра закінчується там, де пасхальних кошик, де стіл накритий. А сісти і задуматися заради кого і чого Христос йде на Голгофу? Про це ж людина повинна задуматися. А в нас, наприклад, починаючи з Чистого Четверга людина впадає в ступор: як спекти паску, приготувати яства і таке враження, тої їди має бути на 40 пасхальних днів. Вибачте, що так скажу, але такої захланності щодо святкового столу в Європі менше», — вважає митрополит Димитрій.
Де межа між піаром, самовихвалянням та меценатством? Митрополит Димитрій переконий, що Бог робить все, аби спаслася душа кожної людини.«Можливо, Бог хоче будь-яку гріховну людину привести до покаяння. Але людина цього не розуміє, якщо вона стає нібито віруючою, яка може побудувати храм, в який ніхто ходити не буде. Ціна такого храму – це лише одна людина. Храми людські будуються людьми і їхніми руками та на пожертви багатьох. Але ми вдячні і меценатам. Я би не сказав, що Бог на це дивиться як в анекдотах, що апостоли в раю повертають ці гроші», — розмірковує владика.
“Об’єднання Православних Церков в Україні – це був великий удар по 5 колоні, яка зосереджувалася в церквах Московського патріархату”, — впевнений Митрополит. — “Але боротьба ще триває”.
«З одного боку ми зробили дуже великий поступ завдяки визнанню Томоса і об’єднанню. Українська Церква канонічно реанімувалася через Томос. До об’єднання ми більше спілкувалися з Московським патріархатом, бо нас не вважала «конкурентоспроможними». А коли відбулося визнання, в нас настали прохолодні відносини і поглибилося розділення. Визнання дало можливість для людей побачити, де є справжня українська церква. І визнання 5-6 січня — це було як свято. Цьому раділи всі. 72% греко-католиків в Галичині підтримували помісність, визнання Православної Церкви України. Це є такий історичний акт, який можна порівняти з актом про суверенітет України. Але Російська Церква хоче взяти реванш і постійно сподівається на владу», — розповів владика Димитрій.
Своїми думками митрополит Православної Церкви України поділився в інтерв’ю в програмі «Без гриму з Марією Шиманською».
