Висвітлення подій святкування ювілею "1025" яскраво засвідчило розкол у вітчизняних світських медіа за ознакою ставлення до церковних (чи то пак, церковно-політичних) подій, підтримуваних владою.
Відзначення 1025-ї річниці Хрещення Русі стало однією з головних тем для українських засобів масової інформації у другій половині липня 2013 року і початку серпня. Окрім новин і репортажів із урочистостей, на сторінках видань з’являлись історичні розвідки, інтерв’ю з експертами та релігійними діячами, дискусії на тему ролі християнства у нашому суспільстві тощо. Портал «УНІАН-релігії» присвятив темі спеціальний випуск, а «Коментарі» зробили Хрещення спецтемою одного з номерів.
Висвітлення цих подій яскраво засвідчило розкол у вітчизняних світських медіа за ознакою ставлення до церковних (чи то пак, церковно-політичних) подій, підтримуваних владою. Лояльні до влади медіа переважно обмежувались офіційною інформацією, часто дослівно повторюючи прес-релізи церкви й державних органів; незалежні й опозиційні, ігноруючи офіційні меседжі організаторів, критично аналізували політичну складову свята. Натомість, глибинний релігійний зміст свята найчастіше залишався за кадром.
Готувати суспільство до великого православного свята почали більш ніж за півроку до річниці, ще в листопаді 2012-го оголосивши про збір ініціатив щодо проведення святкування. Спершу підготовкою цікавився переважно УНІАН, а інші світські ЗМІ почали долучатись у січні 2013. Тоді постало питання про доцільність поєднання Дня Києва зі святкуванням річниці Хрещення Русі. А також розгорілися суперечки навколо участі Української Православної Церкви Київського Патріархату в державних урочистостях. Під час зустрічі з Віктором Януковичем її голова Патріарх Філарет закликав допустити УПЦ КП до святкування як правонаступника Київської церкви; Президент залишив заклик без відповіді.
Про подальший перебіг підготовки святкування йшлося в оглядах світських ЗМІ за лютий, березень та квітень. Нагадаємо лише, що журналісти приділяли велику увагу прогнозам щодо того, хто з церковних та світських лідерів відвідає свято. Більшість слушно передбачили відмову Папи Римського (тоді – Бенедикта XVI, якого відтоді змінив Франциск) від участі в урочистостях і те, що однією з центральних постатей стане російський президент Володимир Путін.
Ситуація з УПЦ КП залишалась напруженою: у лютому Московський Патріарх Кирил відмовився приїжджати на святкування, якщо в ньому братиме участь владика Філарет. Його позицію своєрідно підтримала УПЦ Московського Патріархату, запропонувавши Патріарху Кирилові очолити міжнародний оргкомітет із святкування та заявивши, що спільні урочистості з «розкольниками» для неї неприйнятні. А сам глава УПЦ КП заявив, що свято має об’єднати український народ, Москві ж святкувати зарано – її 988-го року, коли хрестилася Русь, іще не існувало. Він, утім, висловив готовність перетинатися з Патріархом Кирилом на урочистостях.
Загалом про висвітлення підготовки до відзначення 1025-річчя Хрещення Русі влучно висловився кардинал Любомир Гузар, зазначивши, що в розмовах бракує релігійного аспекту («Українська правда»). Більшість публікацій оповідала про плани акцій, реставраційних заходів, тематичних виставок тощо; з наближенням дати у пресі побільшало послань від церковних єрархів про важливість свята. Окрім Московського Патріарха, чимало коментарів на цю тему давав архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) Ігор (Ісіченко), Київський Патріарх Філарет, архиєпископ УПЦ КП Євстратій (Зоря) та інші. Деякі ЗМІ намагалися розібратися в суперечностях історії Хрещення («Історичні міфи Хрещення Русі» Дмитра Качури у газеті «Коментарі»), висвітлювати суперечки навколо дати відзначення («Україна молода», «Газета по-українські») і щодо того, скільки разів хрестили Русь («Сегодня», «Газета по-українськи»), оцінити геополітичний вибір князя Володимира («Сегодня», «Газета по-українськи»). «Фокус» опублікував розвідку про те, як святкували річниці Хрещення за царя і в часи СРСР.
Активна участь влади Російської Федерації та Московського Патріархату у підготовці та проведенні свята стала «червоною ганчіркою» для багатьох ЗМІ. «День», «Україна молода», «Радіо Свобода» (1, 2) неодноразово публікували матеріали, в яких піддавали критиці ідеї «триєдиного народу» і вбачали у старті святкування з Москви підтвердження геополітичних апетитів Росії. Світські ЗМІ звернули увагу і на позицію єрархів із цього приводу. Зокрема, Liga.net як одну з найбільш промовистих цитат тижня подала репліку Патріарха Філарета про те, що там, де київське святкування підміняється московським, починається політика.
Всі ЗМІ повідомляли і про нечисленні протести проти візиту Путіна і Патріарха Кирила в Україну. Аналітичні матеріали з теми: «Кремль втомився будувати православну цивілізацію» Лукерії Жабкіної («Коментарі») – авторка акцентувала на тому, що проект «русского мира» вже не цікавить Путіна і перейшов під контроль глави РПЦ; Максим Плешко в матеріалі «Русскій мір» проти Нового Єрусалиму» («Українська правда») повідомив, що задумом Кремля цього року було показати гегемонію Москви і реальність «русского мира». На цю тему розмірковував і Іван Капсамун у матеріалі «Дня». Про те, що насадження «русского мира» відбувається за допомогою українських політиків, розповів журналістам «Дня» народний депутат Валентин Наливайченко («УДАР»). Політичною ініціативою Кремля назвав ідею святкування річниці Хрещення дисидент і письменник Євген Сверстюк («Газета по-українськи»). «Україна молода» та «Радіо Свобода» акцентували на тому, що цьогорічне святкування пропагандою було перетворене чи не на День хрещення Москви, а також на тому, що в організації були застосовані методи «совкової» культмасової роботи. Втім, за словами релігієзнавця Андрія Юраша, Україна не повністю прийняла сценарій Москви (Zik.ua).
Маленькою сенсацією стали обставини майбутнього приїзду Патріарха Кирила, зокрема, броньований поїзд «як у Сталіна» з вагоном-храмом. «Наші гроші» навіть провели спеціальне розслідування з метою з’ясування, скільки ж такий поїзд коштує («Українська правда», ТСН, Zik.ua, «Газети по-українські»).
У матеріалі «Два пастиря. Україна – не Бразилія» («Коментарі») журналіст Дмитро Качур вдався до порівняння глави РПЦ з Папою Франциском, візит якого до Бразилії в рамках святкування Всесвітнього Дня Молоді дуже відрізнявся простотою від помпезного в’їзду Патріарха Кирила до Києва. Автор пояснив такі відмінності у публічній поведінці ідеологічними розбіжностями – Папа Римський не може собі дозволити відмовлятися від прямого спілкування з паствою, оскільки він не прив’язаний до будь-якої окремої країни, на відміну від глави РПЦ. До цього ж порівняння вдався і Сергій Грабовський в матеріалі «Франциск і Кірілл: відчуйте різницю» («Український тиждень»). Згадали ЗМІ і про посилені заходи з безпеки («Коментарі»). Директор Центру політичного аналізу «Стратегема» Юрій Романенко порівняв приїзд владики Кирила з візитом райхскомісара Коха на окуповані землі («Хвиля»). Рупором спецслужб назвав Російську Церкву релігієзнавець Дмитро Степовик в інтерв’ю журналу «Країна». А «Український тиждень» наголосив на тому, що Патріарха Кирила не сприймають в українському суспільстві і спроби використати політичне православ’я у його виконанні призвели до дискредитації і послаблення впливу Московського Патріархату.
Життя показало, що Патріарх Кирил таки перебував у фокусі уваги світських ЗМІ під час висвітлення урочистостей. Його багато цитували, й чимало видань писали про молебень у Києво-Печерській Лаврі, який глава РПЦ відслужив 26 липня («Дзеркало тижня», «Подробности», «Левый берег», «Сегодня», «Український тиждень», «Корреспондент», ТСН, «Фокус», «Газета по-українськи»).
Своїми претензіями до влади та вимогами допустити УПЦ КП до участі у святкуваннях Патріарх Філарет забезпечив собі увагу ЗМІ. Він частіше за інших з’являвся в телеефірі й на сторінках світських видань (зокрема, на ТВі в програмі Віталія Портникова, інтерв’ю на Liga.net ). Втім, політолог Олег Медведєв наголосив на тому, що деякі ЗМІ свідомо замовчують роль УПЦ КП у святкуваннях («Українська правда»).
Натомість, Предстоятель УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) не дав жодного (!) інтерв’ю світському виданню. Чи не єдина його поява у світському інформаційному просторі – републіковане порталом Liga.net інтерв’ю сайту «Православіє в Україні». Навіть глава РПЦ Патріарх Кирило мав під час Великодніх свят розмову з журналістом Сергієм Дорофеєвим в ефірі «Інтера», де міг висловити своє бачення святкування Хрещення Русі тощо (текст розмови републікований «УНІАН-релігії»).
Також ЗМІ писали про освячення Митрополитом Володимиром храму святих Володимира і Андрія 24 липня («Коммерсант», «Подробности», ТВі, «Газета по-українськи», Zik.ua) та його участь в інших заходах. Не лише журналісти, але й експерти небагато говорили про Митрополита Володимира, акцентуючи здебільшого на перспективах наступництва. Зокрема, політолог Олексій Гарань висловив припущення, що зараз у Москві шукають лояльну заміну не досить компромісному Володимиру (Liga.net). Журналіст «Главкома» Павло Вуєць зауважив, що візит Патріарха Кирила відбувається в період боротьби за престол УПЦ. В іншому матеріалі цього видання Дмитро Скворцов спрогнозував зміни курсу УПЦ у напрямку відокремлення від Московського патріархату («Главком»).
Крім Патріарха Філарета, УПЦ КП мала чимало спікерів, які висловлювали позицію Церкви щодо відзначення річниці Хрещення Русі. Так, світські ЗМІ підхопили резонансний коментар патріаршого намісника митрополита Єпифанія (Думенка) про те, що Росія хоче принизити Україну, нав’язавши їй свій сценарій святкування. Не залишились без уваги і слова секретаря Священного Синоду УПЦ КП архиєпископа Євстратія (Зорі) про те, що УПЦ КП братиме участь тільки в заходах, організованих на державному рівні. Про це було відомо й раніше, але в Київському Патріархаті вирішили, що не зайвим буде нагадати.
Світські ЗМІ по-різному реагували на такі заяви, часто вдаючись до не досить етичних характеристик. Так, «Коментарі» назвали УПЦ КП «відщепенцями», а «Українська правда» наголосила на тому, що Московський і Київський патріархати заочно посварилися через свято. Представник УПЦ отець Георгій Коваленко висловив думку, що святкування Хрещення Русі доведе перебування Київського Патріархату поза Православною Церквою («Подробности»).
Поширили ЗМІ і звернення Синоду УПЦ КП, в якому зазначалося, що ворожнеча між конфесіями відходить у минуле («Корреспондент»). «Левый берег» опублікував це послання в повному обсязі, залишивши твердження, що Вселенський Патріарх Варфоломій не приїхав на святкування, бо не хотів сприяти втіленню ідей «третього Риму».
Деякі експерти висловлювали припущення, що святкування Хрещення Русі може поглибити розкол між українськими Церквами (зокрема, Богдан Червак у колонці на «Українській правді», різні експерти в матеріалі ТВі). Про те, що святкування Хрещення Русі є елементом розділу країни, в коментарі 5 каналу говорив політтехнолог Віталій Бала. Його колега Володимир Цибулько в коментарі «Газеті по-українськи» наголосив на тому, що офіційне святкування в межах однієї конфесії є приниженням для України.
Патріарх Філарет доволі чітко пояснив, що представники всіх українських православних церков домовились відзначати річницю Хрещення окремо, щоб не створювати протистояння («Українська правда»).
Втім, зустріч глав українських Православних Церков на відкритті виставки «Велике і величне» в Мистецькому арсеналі засвідчила, що стосунки між УПЦ та УПЦ КП можуть бути налагоджені. Великий резонанс у світських ЗМІ викликав троєкратний поцілунок глав Церков і їхні заяви про те, що об’єднання українських Православних Церков в одну помісну церкву буде («Главком», «Подробности», «Левый берег», Liga.net, «Корреспондент», «Газета по-українськи» та інші).
Політик і політтехнолог Олег Медведєв, коментуючи цю подію, наголосив, що «ця інформація, напевно, вже пробилася крізь товщу броньованого потягу, яким до Києва мчить Патріарх Кирило, і навряд чи вона додала доброго настрою цьому генератору та консерватору розділення Української Церкви, бо, якби не Москва та міцна хватка Кирила, УПЦ МП та УПЦ КП вже давно б об'єдналися» («Українська правда»). Опозиційні ЗМІ характеризували зустріч предстоятелів як позитивний сигнал (ТВі) і готовність до єднання (5 канал). А ось провладна «Сегодня» (передрук Liga.net, «Газети по-українськи») опублікувала коментар т.зв. голови прес-служби УПЦ Василя Анісімова, в якому той розкритикував дії Філарета, назвавши його розкольником і зауваживши, що «Філарет підбіг, обійняв, розцілував, ну що тут робити – штурхана ж ніхто не дасть». Він наголосив, що об’єднання Церков можливе лише тоді, коли Патріарх Філарет покається. Експерти ж уважають, що це знак того, що влада спрямувала увагу на питання створення єдиної помісної Православної Церкви. Втім, таке об’єднання стане можливе, тільки коли УПЦ КП очолюватиме не владика Філарет.
Протиставлення МП й КП простежується й у подальшому висвітленні урочистостей. Найяскравішим прикладом стала ситуація з молебнями на Володимирській гірці. Нагадаємо, ще перед початком святкувань ЗМІ поширили рекомендацію УПЦ не йти на молебень, що мав відбутися 27 липня на Володимирській гірці, без спеціальних запрошень. Протоєрей Георгій Коваленко аргументував це тим, що на заході буде багато офіційних делегацій та єрархів, і хоча церква отримає певну кількість запрошень, усі потрапити на Володимирську гірку не зможуть, тому охочим краще подивитись дійство по телебаченню.
Деякі видання відреагували на заяву Церкви доволі жорстко. Роман Кравець на «Українській правді» назвав її ознакою початку кінця і охарактеризував РПЦ як «церкву закритого типу». Роман Малко з «Українського тижня» назвав Хрещення Русі «святом елітного православ’я». Він доволі різко висловився, наголосивши, що «головна мета заходу — добудова «Русскага міра» досягнута не буде. Бо івент-компанія, що взялася за підготовку святкування, підійшла до справи не професійно, перетворивши гарний PR-задум в елітний закритий сабантуй, на який не те що забули запросити колег по цеху з інших конфесій, а й власних вірних».
Навздогін пролунали заклики не політизувати ситуацію від міністра культури Леоніда Новохатька, але вони не подіяли. Остаточно підігріла ситуацію поведінка УПЦ КП. У Патріарха Філарета заявили, що «на відміну від православних братів» на їхній службі раді бачити усіх, хто хоче розділити молитву і свято («Дзеркало тижня», «Український тиждень», «Корреспондент», «Газета по-українськи», «Коментарі», «Левый берег» тощо). Деякі ЗМІ розмістили інформацію про молебні двох конфесій в одному повідомленні («Дзеркало тижня»). Інші разом з інформацією про неможливість потрапити на молебень УПЦ без запрошення публікували кошторис свята – мовляв, подивіться, куди йдуть ваші гроші («Український тиждень»).
Конфлікт забезпечив заходам двох патріархатів на Володимирській Гірці підвищену увагу ЗМІ. З матеріалів «із-за лаштунків» молебню УПЦ читачі «Левого берега» (а згодом і «Українського тижня» й «Фокусу») дізнались про те, як важко було потрапити на захід навіть людині з перепусткою, не кажучи вже про простих вірян і журналістів. Не надто позитивні матеріали про організацію дійства з’явились і на шпальтах «Сегодня», де згадувалось, що деякі віряни могли отримати перепустки на молебень «по блату від знайомих священиків», а охоронці примушували залишати за кордонами воду і їжу; «України молодої», Liga.net, «Український тиждень», «Корреспонденту» тощо. «Оглядом істеблішменту, що живе у православній парадигмі» назвав молебень політолог Євген Магда (УНІАН). Фото— та відеозвіти з події опублікували УНІАН, ТВі, «Левый берег», Liga.net, «Корреспондент», «Главком», «Газета по-українські» тощо. Ксенія Карпенко в матеріалі «Покрещення наступило» («Корреспондент») назвала дійство пафосним молебнем-тусовкою.
У матеріалі «Втрата віри. Чому українці не довіряють церкві» («Фокус») було піднято тему масового переходу православних до альтернативних церков, однією з причин якого названо подібні VIP-молебні. Втім, були і ЗМІ, які, навіть повідомляючи про недоступність заходу для простих віруючих, зуміли втриматися від категоричних оцінок і суджень («Українська правда», «Дзеркало тижня», 5 канал, «Коммерсант», ВВС, «Коментарі», «Корреспондент» тощо). «Подробности» змовчали про інциденти на Володимирській гірці взагалі.
Лише невелика частина світських ЗМІ звернула увагу не тільки на форму, але і на зміст молебню, переповівши важливі тези, озвучені Предстоятелем УПЦ («Дзеркало тижня», «Коммерсант» та деякі інші).
Висвітлення хресної ходу і молебню УПЦ КП відбувалось зовсім в іншій тональності. Майже всі ЗМІ акцентували на доступності заходів для простих вірян. Щоправда, за словами «Левого берега», на богослужіння УПЦ КП у Володимирському соборі також не змогли потрапити всі охочі, проте хресна хода розтягнулась на сотні метрів і завершилась молебнем на Володимирській гірці. За різними даними, у ній брали участь від 1,5 до 3 тисяч («Коммерсант», «Україна молода», «Корреспондент», «Фокус») вірних УПЦ КП. «Газета по-українськи» назвала цифру 10 тисяч, а 5 канал – 20 тисяч вірян.
«Радіо Свобода», ТВі, «Український тиждень», Liga.net опублікували звіти з події. «Україна молода», Liga.net, «Газета по-українськи» (1, 2) акцентували на тому, що Патріарх Філарет був майже без охорони. Liga.net охарактеризувала заходи УПЦ КП як святкування «без охорони і VIP-гостей». Майже всі видання написали про те, що під час молебню Патріарх Філарет говорив про перспективи об’єднання українських православних, а також акцентував на тому, що саме молебень Київського Патріархату став народним. Не обійшлося і без ложки політичного дьогтю – «Українська правда», «Корреспондент» «Главком» процитували главу УПЦ КП, який подякував Віктору Януковичу за підтримку.
Олег Медведєв повідомив, що видання «Аргументы и факты», розмістивши фото з багатотисячної ходи УПЦ КП, підписало його як «тисячі віруючих прийшли на зустріч із Патріархом Кирилом» («Українська правда»).
Були, звісно, й дуже критичні матеріали про окремішність святкування УПЦ КП та УГКЦ, але вони носили суб’єктивний характер (блог журналіста Олександра Чаленка на «Укранській правді»).
Річниця Хрещення Русі переважно сприймалась як суто православне свято, тож позиції Української Греко-Католицької Церкви у ЗМІ приділялось небагато уваги. Греко-католики фактично самоусунулись від урочистостей 24-28 липня, заявивши, що хоч і братимуть участь в офіційному святкуванні, але відзначатимуть річницю у серпні. Про те, що на 17-18 серпня планується освячення патріаршого собору в Києві, повідомили «Радіо Свобода», «Коментарі», «День», «Україна молода» та «Український тиждень».
Утім, єрархи Церкви висловлювались у ЗМІ щодо самого свята та його організації. Так, глава УГКЦ Патріарх Святослав зауважив, що не дуже розуміє ідею почати святкування з Москви («Коментарі»). Роздуми кардинала Любомира Гузара про Хрещення Русі, опубліковані на «Українській правді», поширили й інші видання – «Український тиждень», Zik.ua, Zaxid.net, «Радіо Свобода». За його словами, християни мають, відкинувши політичний підтекст, святкувати річницю у дусі Слова Христового. Про це ж писав Влад Головін в матеріалі «Хрещення Русі для чайників» (Forbes.ua).
На противагу православному, греко-католицьке свято 17-18 серпня минуло без скандалів. Предстоятель УГКЦ владика Святослав провів молебень на Володимирській гірці, де закликав українців до єдності у вірі («Український тиждень»). Майже всі видання висвітлювали освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового, повідомляючи, що захід зібрав двадцять тисяч вірян з усієї України і з-за її меж («Радіо Свобода», «День», «Україна молода», «Дзеркало тижня», «Подробности», «Левый берег», ТВі, блог єпископа Бориса Ґудзяка на ТВі, «Корреспондент», Zik.ua, Zaxid.net, «Газета по-укранськи» тощо). Всі ЗМІ повідомили про привітання від Папи Римського. За інформацією ТВі та Zik.ua, в освячений престол храму вклали мощі святих Петра, Павла і Андрія Первозваного. Фотозвіти з події опублікували «Левый берег», «Сегодня», «Український тиждень» тощо.
Урочистості греко-католиків були сприйняті журналістами як духовне свято, мимоволі протиставлене святу піару й політиканства. Щоправда, про участь у святі 17-18 серпня політиків також ішлося («Коментарі», «Україна молода», «Дзеркало тижня», «Українська правда», «Подробності», «Главком», «Газета по-українськи», Zaxid.net), однак їхня роль не була визначальною. «День», «Дзеркало тижня» та Zik.ua повідомили про інші заходи з нагоди річниці Хрещення Русі, зокрема освітній форум «Християнські цінності в освіті. Виклики та перспективи».
Лише кілька видань повідомили про месу у Ватикані («Подробности», «Главком», Zik.uа, Zaxid.net). Сайт ТСН акцентував на тому, що візит Патріарха Кирила змусив римо-католиків святкувати на тиждень пізніше, 4 серпня, оскільки урочистості 27 липня проходили повністю за православним обрядом. За повідомленнями 5 каналу, на урочистості римо-католиків на Володимирській гірці прийшло понад півтисячі осіб, а очолив молебень апостольській нунцій в Україні.
Про політичний аспект святкування говорили й писали всі. Зокрема, можна назвати матеріали «Спадкоємці князя Володимира» і «Що робити з новими язичниками?» Катерини Щоткіної (Паньо) у тижневику «Коментарі», «Політична складова урочистостей із нагоди 1025-ліття хрещення може затьмарити його духовний сенс» Ярослави Музиченко («Україна молода»), «Релігія Кірілла проти віри Христа» Олександра Михельсона («Український тиждень»), «Свято вдалося. Політики й ієрархи вдало відпрацювали свої ролі» Сергія Висоцького (Liga.net), «Свято, яке ніхто не зіпсує» Олександра Палія («День»), «Хрест-навхрест» Артема Скоропадського («Коммерсант»), «Місію не виконано. Річниця Хрещення Русі не виправдала сподівань Кремля» Андрія Скуміна («Український тиждень»), «Що це було?» Юрія Макарова («Український тиждень»), «Свято Хрещення Русі або «Русского мира»?» Павла Вуйця («Главком»), «Хрещення Русі: сценарій Путіна провалився» Дмитра Корнійчука («Главком»), «Політичне хрещення» Андрія Степанова та Тетяни Штифурко (Zik.ua), «Кому насправді було потрібне свято 1025-річчя Хрещення Русі» Тараса Антошевського («Фокус»), «1025-річчя Хрещення Русі: оптимістичні надії попри присмак гіркоти і конфлікту» Олександра Косвінцева (Zaxid.net), «Секуляризована церква і священна держава» Василя Расевича (Zaxid.net), «Володимир Володимирович і стратегія Володимира Великого» Тетяни Стежар (УНІАН), «1025-ліття Хрещення Русі: що це було і кому це треба?» Тетяни Гошко («Збруч») та інші.
Вже сам факт звернення УПЦ до політиків із проханням не використовувати Хрещення Русі для піару свідчить про те, що Церква починає усвідомлювати загрозливу ситуацію. «Це не політична подія, хоч і святкування церковно-державне», — зауважив протоєрей Георгій Коваленко, прес-спікер Предстоятеля УПЦ. На політиків, утім, заклик не подіяв, тож і для журналістів святкування Хрещення було радше міжнародно-політичною подією, а не релігійною.
Свідомо чи ні, але журналісти подекуди відводили світським лідерам головні ролі. Погляньмо лишень на заголовки: «На святкування Хрещення Русі в Київ приїдуть 5 президентів» («Коментарі»), «На свято Русі приїдуть 5 президентів, а на Хрещатику влаштують концерт» («Українська правда»), «На 1025-річчя Русі до Києва приїдуть президенти Росії, Молдови та Сербії» («Подробности») тощо.
Резонансними стали матеріли Катерини Щоткіної «Клірики зіграють в масовці» («Коментарі», «Главком») та «Спритність православна» («Дзеркало тижня», Liga.net, «Радіо Свобода»). Ще навесні авторка застерігала, що священнослужителі виконуватимуть на святі роль масовки і стануть тлом для Віктора Януковича, який уже починає готуватися до президентських виборів. Втім, за підсумками святкування експерти і журналісти назвали цю кампанію провалом і порадили президентові звільнити своїх піарників. «Святкування мало дати старт президентській кампанії Віктора Януковича і допомогти йому в цьому повинні були всі гості. Проте в результаті все вийшло дуже сіро, прісно і офіційно, і звинувачувати в цьому Віктору Федоровичу, за великим рахунком, нікого», — написали «Коментарі». А українська кореспондентка «Новой газеты» Ольга Мусафірова в матеріалі «Ідіть своєю дорогою. До храму – не потрібно» («Корреспондент») саркастично наголосила на тому, що навіть білборди з привітанням українців зі святом прикрашав підпис не Митрополита Володимира, а Віктора Януковича — «щоб розуміли, хто тут зараз Красне Сонечко».
А ось релігієзнавець Віктор Єленський на «Радіо Свобода» назвав масовкою самого Януковича та його оточення. Він же наголосив на тому, що, всупереч озвученим іще на святкуванні 1020-річчя Хрещення задумам, Москва нав’язала свій сценарій святкування і вкотре поставила під питання вибір, зроблений українцями 1991 року («День»). Втім, експерт «Независимой газеты» Тетяна Івженко наголосила на тому, що українська верхівка більше не хоче бути на підтанцьовках у команди Путіна, тому від святкувань у Києві очікували скандалів («Радіо Свобода», «Корреспондент»).
Щоправда, не всі експерти були одностайними. Філософ Юрій Чорноморець у коментарі «Дню» акцентував на тому, що свято Хрещення повністю перебуває поза політичним контекстом, і Патріарх Кирило не здійснює на нього жодного впливу. А політконсультант Адміністрації Президента й колишній журналіст В’ячеслав Піховшек назвав відзначення 1025-річниці справжнім святом «нашої Церкви» і наголосив, що для більшості киян він пройшов поза політикою («Корреспондент»).
Не лише влада, але й опозиція спробувала використати свято як нагоду посвітитися у ЗМІ. Подекуди це виглядало як наївне дзеркальне відтворення дій влади: на противагу запрошенню глави РПЦ опозиціонери закликали до Києва Папу Римського, а коли прибічники Януковича пішли на молебень УПЦ, опозиціонери попрямували на захід УПЦ КП. Народний депутат Олександр Бригинець («Батьківщина») закликав перенести до України мощі князя Володимира («Левый берег». Особлива увага ЗМІ була прикута до лідера «Батьківщини» Арсенія Яценюка, який критично висловлювався щодо ролі Москви у святкуваннях, брав участь у хресній ході УПЦ КП й в освяченні патріаршого собору УГКЦ у Києві. Всі ЗМІ поширили і звернення з приводу свята від екс-прем’єр–міністра Юлії Тимошенко, яка акцентувала на важливості створення помісної церкви в Україні. Політолог Андрій Золотарьов у коментарі «Газеті по-українськи» зауважив, що довіра суспільства до Церкви спонукає і владу, й опозицію використовувати релігійні заходи для піару.
26 липня на урочистій академії з приводу відзначення 1025-ї річниці Хрещення Русі Віктор Янукович заявив, що влада не допустить використання Церкви політиками у вузьких інтересах і буде забезпечувати гарантовану Конституцією свободу віросповідання («Українська правда», «Дзеркало тижня», «Левый берег», «Український тиждень», ТСН, «Газета по-українські»). Деякі експерти назвали її двозначною й побачили в ній меседж, адресований Москві: мовляв, Київ не дасть їй собою маніпулювати («Український тиждень»).
Медійною зіркою святкування річниці Хрещення Русі став російський президент Володимир Путін. «Коментарі» взагалі назвали його «головним героєм серед представників світської влади». Про роль у святкуванні Президента Росії писав також Олег Медведєв на «Українській правді». «Святом Путіна» назвав річницю Хрещення Віталій Портников у авторській програмі на ТВі. Він же згадав і про святкування тисячоліття Хрещення Русі, і про відзначення 1020-ї річниці за Ющенка, що вже стала політичним святом. «Володимир Путін намагається затвердитися як цар Великої, Малої і Білої нової Русі. Для цього він приїхав до української столиці» — акцентував Портников. Він відвів російському президентові роль «першого ревнителя православ’я» і «всеросійського імператора» (Liga.net). Про імперську парадигму говорив також Володимир Цибулько («Газета по-українськи», Zaxid.net)
Політик і політолог Вадим Карасьов наголосив на тому, що Путін шантажує Україну спільними православними цінностями («Український тиждень»). Політолог Віктор Небоженко висловив припущення, що візит російського політично-релігійного тандему засвідчив усвідомлення Росією нестачі економічних важелів у спробах протистояти євроінтеграції України (Liga.net). Випробуванням євроінтеграційного курсу України назвали свято і в одному з матеріалів газети «День». Директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко наголосив на тому, що основною метою візиту Путіна була демонстрація незадоволення діями української сторони в зовнішньополітичній сфері. Про євроінтеграційні прагнення України як свідчення поразки Росії писав Євген Магда на УНІАНі.
На слова Путіна про те, що «Росія, Україна і Білорусь становлять єдиний простір, який об’єднують спільні духовні цінності», звернули увагу не лише українські, але й іноземні ЗМІ, зокрема Gazeta Wyborcza та Neue Zürcher Zeitung – їх цитує «Радіо Свобода» (1, 2). Там же наголошувалось на тому, що основною метою візиту Путіна в Київ було переконати Президента України згорнути євроінтеграційні процеси. А от німецьке видання називає причиною візиту Путіна прагнення зміцнити російські політичні позиції в Україні. Політолог Василь Стоякін висловив припущення, що свято було організоване з метою вирішення внутрішніх політичних проблем України («Радіо Свобода»).
Політик і політолог Костянтин Бондаренко, навпаки, прогнозував, що ані Путін, ані Патріарх Кирило не стануть головними дійовими особами урочистостей («Українська правда», Zik.ua). Він же припустив, що святкування буде символічним розставлянням крапок над «і» в питаннях, чиєю є історія Русі і хто є її спадкоємцем. У коментарі Liga.net він наголосив на тому, що Янукович використовуватиме свято якщо не на користь Україні, то в особистих інтересах. Про сподівання особистої вигоди Президента України говорив також політолог Олексій Гарань (Liga.net). У коментарі «Фокусу» Віктор Небоженко доволі різко висловився про те, що і Янукович, і Путін поводились один із одним жорстко, а православний фактор стає фактором розбрату між президентами. Соціолог уважає, що Кремль має намір підпорядкувати українські церкви напрямо Московському Патріархату, тому перед Януковичем постане питання про створення помісних церков.
Також Президент України наголосив на тому, що вважає День Хрещення Русі днем державності («Українська правда», «Дзеркало тижня», «Левый берег» тощо). Втім, раніше експерти говорили про недоцільність відраховування української державності від дня хрещення («Коментарі»). Обговорювали у ЗМІ і доцільність запровадження державного свята Хрещення Русі («Радіо Свобода»).
Взаємопроникнення політики й релігії засвідчило нагородження Патріарха Кирила орденом Ярослава Мудрого І ступеня, а інших православних ієрархів орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (Zik.ua, «Коммерсант», «Коментарі», ТВі, «Левый берег», «Український тиждень» та інші). Не лишилось непоміченими і нагородження Президентом Росії українських православних ієрархів, зокрема Митрополита Володимира орденом Олександра Невського, а ще шістьох митрополитів орденами Дружби («Український тиждень», «Корреспондент», «Главком», «Фокус»). Втім, із нагородами від Віктора Януковича не все виявилось не так просто – деякі ЗМІ повідомили, що вони були видані з порушенням процедури («Коментарі», «Українська правда», «Український тиждень», «Левый берег», «Кореспондент», «Главком», Zik.ua); це заперечили представники влади (Zik.ua, «Фокус», «Український тиждень»).
Масштаби та державна підтримка святкування закономірно спонукнули опозиційні та незалежні ЗМІ до підрахунку грошей, витрачених на річницю Хрещення, й пошуку джерел фінансування. Провладні, натомість, сумлінно публікували звіти влади про проведені роботи й витрачені кошти. Зокрема, цитували керівника Київської міської державної адміністрації Олександра Попова, який заявив, що бюджетні кошти були витрачені лише на реставраційні роботи, а святковий концерт оплатили доброчинці.
Скандальними стали історії з фотошопним озелененням Києва («Дзеркало тижня», «Український тиждень» (1, 2) тощо) й з прибиранням дерев після завершення офіційних святкувань (Liga.net, «Фокус», «Дзеркало тижня» тощо). Дещо комічно звучала новина про те, що киянам відновили водопостачання з формулюванням «випробувальні роботи призупинено з нагоди святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі» («Українська правда», «Левый берег», «Український тиждень» та інші).
Деякі ЗМІ вдавалися до маніпулювання цифрами. Так, «Подробности» та Zik.ua сповістили, що на святкування до України приїхав мільйон гостей, спираючись на дані, що з 24 по 28 липня кордон перетнуло більше мільйона людей. «Коментарі» й «Український тиждень» зауважили, що на свято прибули кілька десятків організованих груп чисельністю до тисячі осіб, але винесли у заголовок більш презентабельний мільйонний показник. За офіційною інформацією у святкуваннях узяли участь 124 тисячі українців («Дзеркало тижня», «Український тиждень»), та й кількість паломників була не дуже великою, попри запроваджені з нагоди свята безкоштовні візи.
Окрім головних подій, ЗМІ висвітлювали й інші масові заходи, присвячені річниці: масові хрещення в Чорному морі в Криму («Дзеркало тижня», ТСН), в харківському СІЗО («Корреспондент», «Подробности»), заплив на байдарках («Левый берег»), відкриття виставок у різних музеях столиці і інших міст тощо. Згадували і про урочистості 26 липня в палаці «Україна», за якими журналісти могли спостерігати тільки з прес-центру, адже до зали їх не пустили («Коммерсант», «Подробности», «Левый берег», «Фокус»).
Іще одною помітною подією став концерт на Хрещатику 27 липня, який деякі ЗМІ («Подробности», УНІАН тощо) сприйняли схвально. Лідер групи «Брати Карамазови» і член оргкомітету свята Олег Карамазов дав інтерв’ю «Радіо Свобода», «Главком» і «УНІАН-релігії», припустивши, що такі концерти можуть допомогти молоді прийти до Бога. Про користь такого заходу говорив і протоєрей РПЦ Всеволод Чаплін («УНІАН-релігії»).
Натомість, «Україна молода» акцентувала на тому, що потенційні глядачі в соцмережах доволі скептично оцінювали як політичний, так і релігійний підтекст свята, так що «навряд чи, всупереч очікуванням організаторів, вони будуть готовими сприймати православний катехізис», а «Український тиждень» — що «розглядаючи публіку, яка зібралася перед будівлею Київміськадміністрації, складалося враження, що обов’язковими атрибутами справжнього православного вірянина є косуха, пляшка пива, сигарета та православна рокерська «коза» (в ортодоксальних колах її, до речі, вважають "рогами сатани" — Ред.), яку треба час від часу складати пальцями й грізно трусити у повітрі всім ворогам на зло». «Газета по-українськи» у характерній манері подала думки людей, що були в той вечір на Хрещатику.
Один із резонансних епізодів, пов’язаних із святом – конфлікт навколо виставки виставці «Велике і величне»в Мистецькому Арсеналі, яка проводилась в рамках відзначення річниці Хрещення Русі. Робота «Коліївщина: Страшний суд» художника Володимира Кузницова, що зображала горіння у пеклі чиновників, священиків та олігархів, була знищена директором Арсеналу Наталією Заболотною. Чиновниця заявила, що робота не вписалася в концепцію і загальний контекст виставки. Розгорілася дискусія про цензуру в мистецькому світі. Експерти й журналісти зауважували, що робота не відповідала релігійному духу виставки і могла образити єрархів, тож була знищена саме через це (ТВі, «Український тиждень», «Корреспондент»). Деякі митці наголосили на тому, що на виставці було заборонено критикувати Церкву, тож їхні роботи навіть не були допущені до експонування («Газета по-українські»). Втім, ТСН подає коментар глави УГКЦ, який розповів, що на зображення пекла дивився без образи, а лиш як на нагадування.
Громадські діячі, зокрема художники з групи Р.Е.П., організували акцію проти клерикалізації
України («Радіо Свобода», «Левый берег», «Коммерсант», Liga.net, «Фокус»). Фактично, це був єдиний акт опору суспільства святкуванню релігійного по суті свята на державному рівні, але ЗМІ про нього майже не повідомили. За інформацією ЗМІ, в акції брали участь близько 60 осіб («Коммерсант» спирався на дані організаторів), восьмеро з них були затримані міліцією. «Український тиждень», Zik.ua, Zaxid.net, «Фокус» писали про десятьох учасників акції й десятьох затриманих. Коніфліктний фотозвіт опублікував «Кореспондент»: «Річниця хрещення Русі: молебень, протести, затримання, побиття. Хроніка подій» (репост – «Фокус»). Зі святом Хрещення пов’язали журналісти й пришвидшення процесу виселення клініки для ВІЛ-інфікованих з території Києво-Печерської Лаври («Левый берег»).
Інформаційний шум ущух, і експерти почали глибше осмислювати те, що відбулось наприкінці липня в Києві, і яке значення матиме святкування для українського суспільства.
Директор соціальних програм Центру імені Разумкова Андрій Биченко висловив припущення, що для українців день Хрещення Русі пройде непоміченим і викличе резонанс не на релігійному, а на політичному ґрунті («Радіо Свобода»). «За великим рахунком, жодного свята не було. Можливо, я помиляюся, але я побачив лише інструменталізацію історії, чергову спробу використати її в політичних інтересах. Єдине позитивне враження — організована виставка у Мистецькому Арсеналі», — коментує історик Юрій Шаповал газеті «День».
Публіцист Оксана Пахльовська висловлюється ще жорсткіше: «Християнство – один з ідентифікаційних кодів Європи! До Мазепи українське православ’я було частиною європейської культури. Проте політичне православ’я – це антиєвропейська концепція. Це не просто політичне підпорядкування. Таке православ’я блокує будь-які модерні смисли української культури, які органічно у нас є» (той самий «День»).
«Газета по-українськи» цитує історика Наталію Яковенко: «Українська церква — я не ділю її на два або три патріархати, тому що автокефальний, Московський і Київський — це все одно православ'я того візантійського, постросійському типу, — успадкувала всі вади старого православ'я, яке не вміє впоратися в соціальному світі і в тих змінах, які раз за разом ламають цей соціальний світ. Чи зуміє Українська церква виробити нові стратегії і нову позицію перед викликами сучасності — я не знаю, я не футуролог. Дуже хотілося б, щоб це відбулося, але для цього Українська церква, повинна, так би мовити , "стати прозахідною" трошки більше, ніж це відбувається».
«Українська правда» опублікувала матеріал Руслана Кухарука про роль християнства в розвитку суспільства. Й лише поодинокі автори, серед яких співредактор Zaxid.net Василь Расевич, згадували про те, що Україна – світська держава, у якій православ’я вже не є, як 988-го, державною релігією.
Залишаються відкритими два питання, які, по-перше, є почасти риторичними, по-друге, дещо суперечать одне одному:
По-перше, де, власне, медійне відображення церковного Хрещення Русі? Привітання душпастирів, бесіди з вірянами, глибокий аналіз ролі віри й релігії в житті сучасних українців? Усе це можна було побачити лише на шпальтах спеціалізованих релігійних видань, світські ж говорили переважно про політику.
По-друге, чому так мало йшлося про те, що Україна – світська держава, яка гарантує рівність усім конфесіям і не повинна була б аж так відверто надавати преференції одній із них?