Хіба ревуть воли, як ясла повні? або, як розпочати важливий діалог про майбутнє і теперішнє
Дуже важливою ініціативою було б використовувати дух часу та відчувати епоху змін.
Можливий результат війни в Україні на даному етапі не є занадто сприятливий для народу. Фактично, у багатьох внутрішніх лідерів і міжнародних партнерів є бажання зупинити війну за рахунок українських інтересів.
Одна з причин можливої поразки є та, що суспільні, інформаційні, народні, освітні, політичні, економічні і релігійні інституції, які існують в державі, не мають синтезу співпраці між собою заради перемоги, крім донатів. Немає загально-державної стратегії і бачення щодо співпраці важливих суспільних народних інститутів. І тут потрібна ініціатива як зверху, але і знизу. Від самих низових інституцій та організацій. Потрібно не піддаватися на умови часу, а створювати передумови для потрібних змін. Щоб залучити усі інституції до того, щоб вистояти у війні, то потрібно запропонувати їм модель перемоги і використання плодів перемоги. Інакше, як казали єзуїти, можна вигравати битви, але програвати війни. Бо навіть повністю перемога у війні ще не означає скористатися плодами перемоги і перебудувати систему і лад згідно законів демократії та Євангелія.
Багато громадян/вірних, аналізуючи закони про дрова, домашню птицю, де тільки штрафи, заборони і покарання, можуть запитати і запитають: а за що ми боремося? За те, щоб відновити нову форму олігархату? Бо і так всі ліси сьогодні є контрольовані одною особою... так само і земля і ресурси кількома олігархами, які, вважаючи людей за дурнів і роблячи все можливе, щоб люди не були учасниками реформ і розвитку держави, сприяли війні, бо формували пасивне населення, якому все «какаяразніца».
Вже сьогодні потрібно мати план і перемоги, і перебудови держави.
Уявімо собі модель перемоги, яку потрібно вимолювати щоденно. І вона прийшла.
Захід погодився опрацювати стратегію віднови України. Один з пунктів – це використання 300 мільярдів заморожених російських активів у західних державах.
Західні держави будуть вимагати, щоб відбудова була здійснена західними компаніями, а фінансована даними коштами. Це логічно. Частково, підряди будуть мати українські компанії. Чи буде бум розвитку? Тут є великі сумніви, бо перед тим, аніж мати план відбудови України, то потрібно мати план руїни росії, а, згодом, її реформації.
Якщо просто передати 300 мільярдів уряду, то можемо отримати ситуацію, що ті 300 мільярдів просто «розпиляють» по тендерах (де якісь яйця можуть коштувати не 17, а 100 гривень), чи вартість мішка цементу буде перевищувати в кілька раз ринкові роздрібні ціни. Все це приведе до ситуації, що, крім даних активів, «політики» наберуть кредитів, закопають їх в асфальт, а повертати все будуть прості громадяни через підвищення податків. Бо збільшення грошової маси веде до підвищення цін, а не до якості життя. Якість формується стандартами, нормами, цінностями, формами контролю і т д.
Як сформувати концепцію відбудови?
Тут є важливим не просто назва, а система менеджменту, тобто люди з цінностями та професіоналізмом / концепція розвитку/ знання таблички множення і ділення / форми контролю. Наприклад, Уряд сформував агенцію відбудови під час війни, яка розробляла стоси паперів і проектів, керівники, колишні анти-корупціонери, які боролись з корупцією, за два роки отримали мільйони зарплати, були проведені піарні конференції від Лондона до Вашингтону, на яких ділили шкіру ще невбитого скаженого ведмедя/медведя… але толку було мало. Бо критикувати щось є легко, а будувати важко. Як кажуть, об'єднатися проти когось чи чогось є легко, а об'єднати за щось є непросто.
Причин кілька.
Перше, брак цінностей. Просто бізнес-інтереси та економіка не можуть бути в центрі концепції відбудови України. Тут свою роль має відіграти соціальна доктрина Церкви. Недарма, відбудовою Європи займалась християнська демократія.
Друге, на кого має орієнтуватися відбудова України?
Створення фонду відбудови (з заморожених російських активів)
Створення міжнародного фонду, призначеного для акумуляції та ефективного використання конфіскованих російських активів, зокрема в банківських рахунках, нерухомості, акціях підприємств тощо. Це дозволить Україні отримати фінансові ресурси для масштабного відновлення інфраструктури, відшкодування постраждалим громадянам та підтримки економіки.
Роль Церкви.
Церква має отримати частку даних активів. Для цього потрібне обгрунтування щодо отримання коштів з фонду заморожених російських активів:
- конфіскація нерухомого і рухомого майна Церкви. СССР (читай,Росія) конфіскував майна УГКЦ з 1939 року по 1951 рік майже на 13 мільярдів сучасних американських доларів. Хоча УГКЦ пережило 4 етапи конфіскації, починаючи з 1620 року.
- Православна Церква України постраждала від російської імперії / ссср не менше. Лише конфіскація через ТОРГСІН творів мистецтва, золота і т д, майна, земель досягало мільярди доларів.
- арештовані вірні греко-католицької та православної конфесій відбудовували радянську інфраструктуру, промисловість, працювали по 20 років на родовищах урану, золота, вугілля. І не отримали жодних компенсацій. Німеччина платила тим, хто був вивезений в Німеччину для робіт під час війни. А росія нічого досі не заплатила. Всі ці заводи/фабрики були приватизовані олігархами російськими.
Тому українські святі/блаженні були свідками того грабунку і непосильної праці інших вірних Церкви. Вони волають про справедливість, а найкраща справедливість – це продовжити їхню працю і ідеали життя.
Механізм управління фондом:
Фонд відбудови повинен бути під наглядом незалежної міжнародної комісії, яка буде забезпечувати прозорість та підзвітність використання коштів. Туди можуть входити представники від конфесій та представник Ватикану.
Крім того, до цього можуть входити:
Держава буде займатися інфраструктурними проектами.
Це не є сферою церкви напряму.
Але Церкви може взяти участь:
Тут можна перераховувати сфери, але факти залишаються фактом.
Повернення коштів як компенсація і реституція майна Церкви б допомогло вилікувати історичні травми та сприяти місійній реабілітації церкви та відновити історичну правду. По-друге, відновило б роль церкви у суспільстві у державотворчих процесах. Дана стратегія б допомогла б опрацювати формі конкордату відносин між церквою і державою.
Є конфіскованих 300 мільярдів доларів. Якщо б віддати 13 мільярдів для УГКЦ, щоб відновило свою інфраструктуру, біля 17 мільярдів ПЦУ, і кілька мільярдів для протестанських конфесій відповідно до їхнього майна та людей, яких переслідував радянський/російський режими, це б допомогло б спрямувати концепцію відбудови відповідно до потреб народу…інакше, ті 300 мільярдів будуть залиті в асфальт, і всі борги будуть продовжувати віддавати прості громадяни.
Зіновій Свереда