Виповнюється 25 років з дня упокоєння Патріарха Володимира (Романюка) – непересічного священнослужителя та палкого патріота України, дисидента, Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату (1993-1995).
Виповнюється 25 років з дня упокоєння Патріарха Володимира (Романюка) – непересічного священнослужителя та палкого патріота України, дисидента, Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату (1993-1995).
Про це інформують "Новини Полтавщини".
У юнацькі роки Василь Романюк цікавився українською історією та літературою. “Радянізація” краю після приєднання Західної України у вересні 1939 року до Радянського Союзу, каральна політика влади, окупація фашистською Німеччиною у 1941-му привели юнака до лав Організації Українських Націоналістів.
Непростий шлях Патріарха розпочався із арешту у 1944 році. Його засудили до 10 років позбавлення волі, родину депортували на спецпоселення в Іркутську область строком на 5 років.
Свій термін ув’язнення Василь Романюк відбував у Кустолівській сільськогосподарській колонії №17 управління НКВС у Полтавській області. Але й тут він не покидав ідеї боротьби за самостійну Україну. Про це свідчать розсекречені в наш час (2006-2007 рр.) архівні документи КДБ. В них зазначається:
“Романюк, відбуваючи покарання в Кустолівській сільськогосподарській виправно-трудовій колонії, був учасником контрреволюційної повстанської організації під назвою УСС, яка ставила своїми завданнями: організацію повстання у таборі шляхом фізичного обеззброєння охорони, здійснити втечу з табору, об’єднатися з бандерівськими бандами для продовження боротьби з радянською владою за самостійну Україну”.
13 червня 1946 року прокуратура Полтавської області прийняла ухвалу про направлення кримінальної справи в суд. На засіданні спеціального табірного суду виправно-трудових таборів і колоній МВС УРСР 17-18 червня 1946 року прокурор у своєму виступі запропонував відносно М.Редчука, П.Мошенця, В.Романюка застосувати вищу міру покарання – розстріл. Згодом вирок був пом’якшений до 10 років позбавлення волі з відбуванням у віддалених місцевостях СРСР.
Саме у радянських концтаборах ще не висвячений Василь Романюк повністю вивчив Біблію, таємно перечитав багато релігійної літератури. Перебуваючи у концтабірних умовах, він ухвалив для себе доленосне рішення: на волі стати священником.
За час свого служіння він доклав чималих зусиль для розвитку УАПЦ та УПЦ Київського Патріархату, а також зробив внесок у створення об‘єднаної Помісної Православної Церкви України.
18 липня 1995 року після його кончини зібралася велелюдна траурна процесія. Проте поховання Патріарха Володимира перетворилося у велике побоїще. Загони “Беркута” оскаженіло, по-звірячому били людей, які хотіли віддати Василю Романюку останню шану. Ті події увійшли в новітню історію України під назвою “чорний вівторок”.