Хто такі миряни і яка їх роль у житті Церкви? Що вони можуть робити для розвитку Церкви, для розширення її простору, передусім духовного? Про це напередодні цього дня і Всецерковної прощі до Страдчу в програмі «Відкрита Церква» говорить Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
Роздуми Патріарха Святослава про роль минян у Церекві поширив Департамент інформації УГКЦ.
Загалом Церква як інституція переживає непрості часи в сучасному секуляризованому світі. І в цьому контексті багато експертів згадують Другий Ватиканський Собор 1962–1965 років, однією із цілей якого була більша відкритість до світу і людей, і проводять паралелі з нинішнім часом і потребою Церкви йти до людей, відповідати на потреби і запит мирян. Але чи немає в такому разі небезпеки для самої Церкви втратити релігійну основу і перетворитися на певного типу громадську організацію?
Блаженніший Святослав вважає, що такої небезпеки немає, допоки люди залишаються християнами і збираються, гуртуються і діють в ім’я Бога, у якого вірять.
«Перше питання такого типу: в ім’я чого чи кого ми разом збираємося? Християни, миряни збираються в ім’я того Бога, у якого вірять. Тому наші мирянські спільноти за своєю суттю є спільнотами віруючих людей, які збираються для того, щоб ділитися своєю вірою, щоб бути активною частиною Церкви», – каже Глава УГКЦ.
Глава УГКЦ підкреслив, що саме миряни творять Церкву як спільноту в ім’я Бога, саме вони є Церквою. І ця Церква потребує простору, щоб зростати у вірі.
«Інколи ми говоримо про роль і місію мирян у Церкві. Але миряни і є Церквою. Тому для нашого мирянства необхідний простір, щоб зростати духовно, зростати у вірі».
Безумовно, миряни впливають на розвиток Церкви, яка йде за своїми вірними – і географічно, і духовно.
«Справді, Церква сьогодні є такою, якими є її миряни. Церква є там, де є миряни. Ми сьогодні говоримо що наша Церква – УГКЦ – є глобальною Церквою. Але вона стала глобальною завдяки кому? Завдяки своїм мирянам, які в різних хвилях глобалізації виїхали в різні країни світу ітам заснували поселення. І перше, що будували наші емігранти – церкву, довкола якої вибудовували своє господарське, культурне, національне життя. Потім за ними йшли священники, монахи і монахині, а відтак єпископи. І ось ми сьогодні маємо нашу Церкву майже на всіх континентах земної кулі», – стверджує Предстоятель.
«Останній яскравий приклад – наш наймолодший екзархат в Італії. Пригадую, як у 90-х роках туди масово поїхали на заробітки наші віруючі жінки, і там, в Італії, вони дуже хотіли своєї Церкви, будучи в обставинах тяжких поневірянь. І наші священники пішли за ними, тому ми сьогодні маємо нову церковну структуру», – додає він.
Блаженніший Святослав вважає, що немає небезпеки дехристиянізації чи секуляризації об’єднань мирян, тому що це – об’єднання віруючих людей.
«Якщо наші миряни об’єднуються в ім’я Боже, гуртуються саме для того, щоб бути Церквою, немає жодної небезпеки дехристиянізацї таких мирянських спільнот. Навпаки, активні миряни будуть дуже вимогливими до своїх священників, не дадуть священнику засидітися в захристії за чашкою кави. Вони будуть постійно приходити до нього з новими ініціативами, новими завданнями, новими пропозиціями, будуть готові самі всі ті речі реалізовувати. Але, очевидно, вони потребують певного простору, який священник повинен відкрити для наших активних мирян у нашому церковному житті. Обов’язок доброго пастиря, єпископа чи священика, – дати простір для творення таких мирянських спільнот», – зазначає Глава УГКЦ.