Іконостас зберігся майже у первісному стані, тож можемо простежити за історією його створення (1702 — 1806 рр.). Це чотириярусна конструкція, що, складається з предел, намісного, празникового, апостольського та пророчого рядів.
Мальовничий дерев’яний храм Богоявлення Господнього в с. Кугаїв (Пустомитівського р-ну Львівської обл.) розташований при в’їзді до села і оточений високими старими липами. На церковному подвір’ї — давні поховання. Ця тридільна, триверха церква, мініатюрна у плані — її розміри 10 х 7,5 м. З північного боку добудоване приміщення, що виконувало функцію паламарні та ризниці водночас (дещо більше за вівтар). Церква накрита пірамідальними верхами, що завершуються вузькими маківками. Навпроти головного входу — висока триярусна дзвіниця (3,3 х 3,3 м). Напис над вхідними дверима храму вказує дату побудови: ROKU P. 1693. Всередині давні настінні розписи, перемальовані в 1989 році сільськими майстрами.
Церква Богоявлення Господнього в с. Кугаїв
Іконостас зберігся майже у первісному стані, тож можемо простежити за історією його створення (1702 — 1806 рр.). Це чотириярусна конструкція, що, складається з предел, намісного, празникового, апостольського та пророчого рядів. Дерев’яний декор, різьблений у формі колон та арок, орнаментований мотивами виноградної лози, стилізованого аканту, квіток соняшника і лілій та декоративної плетінки.
В намісному ряді (окрім традиційних зображень Богородиці Одигітрії, Христа–Вчителя, Св. Миколая Мирликійського ) знаходиться найстаріша храмова ікона Богоявлення Господнього з дарчим підписом: «СЕЙ ОБРАЗ СПРАВИВ РАБ БОЖИЙ ВАСИЛІЙ РОСИН СО ЖЕНОЮ І ЧАДАМИ СВОЇМИ СПАСІННЯ РАДИ СВОГО В СЕЛІ КУГАЙОВІ ВО РОЦІ 1702». Поруч були дияконські двері, з зображенням Св. Архангела Михаїла (викрадені в 2011 р.). На одвірках по обидва боки – Першомученник архидиякон Степан і Первосвященник Мелхісадек. По середині — Царські врата з шістьма медальйонами: сценами Благовіщення Богородиці і чотирьох Євангелистів.
Чотириярусний іконостас церкви створений протягом 1702-1806 рр.
В пределі, під Богоявленням — ікона Св. Василія Великого. Під іконою Св. Миколая — Св. Пророк Ілля з вогненним мечем у одній руці та плащем в іншій (на іконі підпис: "FUNDATOR ELIASZ TARAS…Panua. 1806", отож фундатором був Еліаш Тарас (тут, очевидно, зображений один з його покровителів). Вище розташований ряд празників з іконою Тайної вечері по середині. Твори виконані в іконописній стилістиці ХVІІІ ст. з виразними західно-європейськими впливами (світла карнація ликів, об’ємність та експресивність трактування одягу тощо). Наприклад замість традиційної сцени Зішестя в ад — ікона Воскресіння Христового, створена за латинським графічним зразком.
Над празниками — апостольський ряд, в центрі з Деісісом (Христос на троні з відкритим Євангелієм, Богородицею й Іваном Предтечею). Христос правою рукою благословляє, а в лівій тримає Євангеліє з текстом: "ПРИЙДІТЬ БЛАГОСЛОВЕННІ ОТЦЯ МОГО І УНАСЛІДУЙТЕ УГОТОВАНЕ ВАМ ЦАРСТВО НЕБЕСНОЄ" (Мт. 25, 34). [12, с. 39]
Ікона Богородиці Одигітрії у намісному ряді іконостасу
Над пророчим рядом підноситься Розп’яття з Пристоячими (Богородицею та Іваном Богословом). Розп’яття зображене на фоні міської архітектури. Хрест за формою двораменний і п’ятиконечний, у верхньому рамені — Бог Отець, біля рук Христа — сонце і місяць. Христос зображений з написом: "ІН:ЦІ", біля рук Христа виведені слова молитви: "ДВЕРІ ЄСИ ТОБІ ОТЧЕ ЯК І Є ВОЛЯ ЯКО ВОНА І Є НА НЬОГО СЛИШЕЦ І ВО ІМЕНІ …ЗЕМЛЕ ІЄСИ ГОСПОДИ АМІНЬ". Внизу підписи з датою створення: "АІО 1706 над…ІЗДЕЛАЛ СЕ ПРОТОЄРЕЙ ВО РОЦІ" 1680(?) 1700(?), отож пожертвував або намалював це Розп’яття місцевий протоєрей (можна також припустити, що це підпис з освячення іконостасу). Хрест обрамлений позолоченою орнаментальною рамкою. Архітектура міста, що мала б символізувати Єрусалим, дуже наближена до панорами Львова ХVІІ- ХVІІІ ст.
У стилістиці іконостасу поєднано маньєризм і рококо [3, с. 176-177]. Іконографії тяжіє до західних зразків — ікони Св. Миколая, Триморфону з Чину Моління короновані, що не було притаманним східній традиції. Особливо це помітно в іконографії празничних сцен – іконописці наслідують європейські гравюри, замінюючи Зішестя в Ад на Воскресіння, Успіння — на Вознесіння Богородиці. Св. Іллі на однойменній іконі представлений в образі латинського монаха.
Як бачимо, ікони виконували в різний час — над ними працювали не менше трьох малярів. До прикладу, за почерком одним майстром написані намісні ікони Богородиці та Богоявлення; другим – празниковий ряд, апостоли Пилип та Юда Тадей, Св. Миколай, Мелхісадек та Стефан; третім — намісна ікона Христа, апостол Павло та Євангелист Іван з Чину Моління.
Найбільш схожим до цього іконостасу є аналог з ц. Успіння Пресвятої Богородиці с. Кліцько Городоцького району Львівської області — про це свідчить і структура іконостасу і манера виконання. Іконостас з Кліцька є дещо давнішим та має двоє дияконських дверей. Також він наближений до іконостасу з с. Воля Висоцька.
Поруч, в сусідньому селі Вовків, знаходиться дещо пізніша церква Введення Пресвятої Діви Марії — перша згадка про неї датується 1709 роком [2, с. 93]. Отож, в с. Кугаїв збереглася одна з найдавніших пам’яток дерев’яної архітектури цього реґіону, а іконостас храму Богоявлення Господнього в с. Кугаїв (можемо датувати 1702 — 1806 рр.), з огляду на його унікальність, добру збереженість та відсутність прямих аналогів, доповнює мистецьку цінність споруди.
Нині храм недіючий — поруч збудовано нову муровану церкву. Нажаль, ні держава ні громада, ні церква не можуть на сьогодні забезпечити якісного збереження пам’ятки. Тим часом, це дає можливість нищити її і грабувати. Богоявленська церква в с. Кугаїв терміново потребує ґрунтовної фахової реставрації. Стан пам’ятки постійно погіршується: гонт поріс мохом, місцями протікає дах, гниють і трухнявіють стіни, розкрадаються частини храму.
1. Батіг М. Вовківська земля [історико-етнографічний нарис] / Микола Батіг. – Львів: РВВ ОПВ, - 1990. – 70 с. – (Першотвір).
2. Горак Р. Призабуті з Вовкова / Роман Горак – Львів: ЗУКЦ, 2010. – 274 с. – (Першотвір).
3. Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник. Т.2. / [Запаско Я. П.(керівник авторського колективу), Голод І.В., Білик В. І., та Ін.]. – Львів: Афіша, 2000. – 400 с., - 279 іл.
4. Дерев’яна архітектура Українських Карпат. Фундація дослідження Лемківщини – Нью-Йорк: 1978.
5. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос – наша Пасха. – Львів, 2011. – с. 336+64 іл.
6. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво: Навч. Посібн.: у 3 ч. / Д.П. Крвавич, В.А. Овсійчук, С.О. Черепанова – Львів: Світ, 2005. - Ч.3. - 268 с. + 80 вкл. іл.
7. Креховецький Я. Богослов’я та духовність ікони / Яків Креховецький – Львів: Свічадо, 2008. – 232 с.
8. Пам’ятники градо-строительства и архитектуры Украинской ССР. Том 3", Киев – 1985.
9. Патріарх Димитрій (Ярема). Іконопис Західної України ХII-ХVстоліть. [науково-мистецьке видання] / Патріарх Димитрій (Ярема). – Львів: Друкарські куншти, 2005. – 508 с.
10. Протопресвітер Володимир Ярема. Дивний світ ікон. / Протопресвітер Володимир Ярема. – Львів: Логос, 1994 – 73 с. + 40 іл.
11. Свєнціцька В. І., Сидор О. Ф. Спадщина віків: Українське малярство ХIV- ХVIII ст. у музейних колекціях Львова/ Худож. Б. Пікулицький [науково-популярне видання] / В. І. Свєнціцька, О. Ф. Сидор – Львів: Каменяр, 1990 – 72 с.: іл., 64 арк. іл.- Рез. рос. і англ.. мовами.
12. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. / Святе Письмо; [переклад тексту о. Іван Хоменко, 3-го ЧСВВ] – Видавництво оо. Василіан: Місіонер, 2007.
13. Сорок чотири дерев’яні храми Львівщини / [путівник / авт. тексту О. Крушинська]. - К.: Грані-Т, 2008. – 120 с.
14. Студницький Р. Ікона в сакральному інтерє’рі. Історична автентичність та сучасні копії. [навчальний посібник] / Ростислав Студницький – Львів: ЛНАМ, 2007. – с. 108.
15. [Електронний ресурс] «Дерев’яні храми Галичини» - Режим доступу до сайту: http://decerkva.org.ua/kuhaiv.html
Фото: Богдан Ворон