Напередодні, у п’ятницю, в усіх храмах звершується парастас.
Напередодні, у п’ятницю, в усіх храмах звершується парастас. Священики виходять на середину храму й стають довкола тетраподу ― звершується кадіння жертвенного столу з читанням 17 кафізми, яка ділиться на три «Слави». Після кожної з них ― диякон проголошує заупокійну єктенію, в якій поминаються імена спочилих. Всі віряни, що знаходяться в храмі, у молитві згадують своїх померлих родичів та близьких і просять Господа про упокоєння їхніх душ.
Назва Димитрівської суботи пов’язана відразу з двома Димитріями. У далекому XIV столітті великий князь Димитрій Донський на Куликовому полі здобув перемогу над монголо-татарами. На захист Руських земель від ворога його благословив преподобний Сергій Радонезький, і дав на підмогу двох іноків — Ослябу та легендарного Пересвєта. Військо князя здолало монголо-татар, але зазнало великих втрат. Дякуючи Господові за перемогу, князь три тижні молився у монастирі за загиблих воїнів. А згодом постановив завжди поминати загиблих у суботу, найближчу до дня пам’яті його небесного покровителя — великомученика Димитрія Солунського (із 7 листопада мощі святого — в Україні).
З часом Димитрівська субота стала днем загального поминання усіх спочилих християн. Про це інформує .