Бажання скликати Соборових Отців до Вічного Міста було приватним рішення Папи Івана ХХІІІ.
Після смерті Папи Пія ХІІ, кардинали, зібрані на конклаві, 28 жовтня 1958 року обрали Анджело Джузеппе Ронкаллі 261 Вселенським Архиєреєм. Вже від початку свого понтифікату, Папа Іван ХХІІI виявляв особливу увагу душпастирському елементові свого служіння у Церкві, наголошуючи на єпископській природі свого найвищого служіння. Він був глибоко переконаним у тому, що його дбання як єпископа римської дієцезії є головною складовою Папського служіння. Саме з тієї причини, він почав налагоджувати стосунки з вірними через відвідування римських парафій, лікарень та місць позбавлення волі. Бажаючи забезпечити належне функціонування дієцезіальних інституцій, надав більших повноважень та підсилив Вікаріат римської дієцезії і внормував парафіяльне життя.
Як наголошує Радіо Ватикан, одним із найбільших внесків у духовну скарбницю Церкви, без сумніву, стало скликання ІІ Ватиканського Собору, про що було сповіщено 25 квітня 1959 року в базиліці Святого Павла поза мурами. Як йдеться у повідомленні, бажання скликати Соборових Отців до Вічного Міста було приватним рішення Папи Івана ХХІІІ. Він не ставив метою того Вселенського Собору окреслення новий правд, але відповідь на традиційну доктрину Церкви у спосіб, відповідніший сучасній епосі, заохочуючи до універсальної відкритості до усіх людей. І, як вияв такої відкритості, стала присутність на ІІ Ватиканському Соборі представників християнських некатолицьких Церков та церковних спільнот.
Весною 1963 року Папа Іван ХХІІІ був нагороджений премією міжнародної фундації імені Больцана за свій великий вклад у дбання про мир, зокрема, публікацією папських енциклік «Mater et Magistra» (1961) та «Pacem in terris» (1963) та своїм зверненням з нагоди небезпечної кризи на Кубі у 1962 році.
3 червня 1963 року Папа Іван ХХІІІ відійшов до вічності, а 3 серпня 2000 року Папа Іван Павло ІІ проголосив його блаженним Католицької Церкви.